Як Агрофірма «Ольгопіль» налаштувала економну систему сушіння зерна та в чому її переваги
Нині важко прогнозувати, що буде з газом, і навіть не ціна є потенційноюзагрозою, а сама наявність блакитногопалива у достатній для промислового використання цілей. Однак навіть те, що дешевим цей енергоресурс у найближчій та й віддаленій перспективі точно не буде, змушує замислитись про пошук альтернативи. Доволі цікавим є досвід агрофірми «Ольгопіль», яка із самого початку навчалася обходитись без «труби». Незважаючи на розташування (південний схід Вінницької області), підприємство має доволі значну потребу в сушінні зерна. Сушать кукурудзу, ріпак, соняшник, сою, іноді пшеницю.
Власник підприємства Павло Каленич розповів, що в кожному з трьох відділків працюють сушарки (дві Bonfanti й одна FEERUM) продуктивністю 700, 500 і 400 т на добу. Кожну з них оснащено твердопаливним теплогенератором українського виробника «Греко Груп». Однак до цього було пройдено шлях від застосування солярки й скрапленого газу. Ці види палива були доступними, і на цьому їх переваги закінчувались. Вартість сушіння була надто високою, щоб забезпечити належні економічні показники, і власник почав шукати варіанти. Направду вибір був не дуже великим, бо тільки твердопаливні теплогенератори могли забезпечити бажану собівартість сушіння. Залишилось обрати теплогенератор і шахтну сушарку та пов’язати роботу обох пристроїв. На той час (5 років тому) великого досвіду застосування твердопаливних теплогенераторів в Україні було не так багато, і Павло Каленич розв’язував досить цікаву технічну й організаційну задачу.
Обравши сушарку італійського виробника Bonfanti, було вирішено оснастити її вітчизняним теплогенератором від «Греко Груп». Для Bonfanti це взагалі перший досвід такого симбіозу в Україні, бо раніше усі моделі сушарок тут працювали тільки на газу. Проте жодних труднощів поєднання з твердопаливним теплогенератором не викликало. Українські спеціалісти швидко змонтували обладнання й налаштували його. Персонал пройшов навчання і досить швидко опанував усі особливості експлуатації сушарки разом із твердопаливним теплогенератором.
Як паливо тут використовують пелети із соняшникової лузги. Власний соняшник відвозять до олієекстракційного заводу, а назад везуть пелети. Так отримують паливо за мінімальною вартістю та ще й економлять на логістиці.
«Вартість сушіння на твердому паливі завжди була низькою. Звісно, у часи, коли ціна природного газу була невисокою, ті елеватори, що були приєднані до газової мережі, не знали проблем і демонстрували навіть кращу економію. Проте такі часи тривали недовго, і минулого сезону підприємство у повному обсязі відчуло економічний ефект від твердопаливного теплогенератора. Це не лише свобода від газової залежності та диктатури розподільчих мереж — це досить великі гроші, які могли бути спаленими в сушарках. Порівняти витрати на паливо досить просто: ціна 2,5 кг пелет, що витрачають на зняття тонно-відсотка вологості, — близько 15 грн за умови ціни 6 грн/кг. Якщо ж сушити газом, доведеться витратити щонайменше 35–45 грн.Ураховуючи, що агрофірмі «Ольгопіль» вдалось придбати пелети по 3 грн/кг, за сезон заощадили мільйони гривень», – розповідає Павло Каленич.
Детальніше про переваги сушарок на пелетах читайте за посиланням: https://cutt.ly/GKaOkjq
За матеріалами: agrotimes.ua
