На ринку представлено чимало високопродуктивних сортів сої як вітчизняної, так і зарубіжної селекції, широкий спектр засобів захисту — від грунтових гербіцидів до дефоліантів; мінеральні добрива, інокулянти, а також вся необхідна техніка. Проте середня врожайність сої в нашій державі все ще залишається нижче ніж у світі (1,7 проти 2,3 т/га). Головною причиною, на нашу думку, є невчасні, неправильні або навіть нераціональні рішення, прийняті щодо вирощування культури.
Одним із обов’язкових агроприйомів вирощування сої є інокуляція насіння біологічними препаратами бульбочкових бактерій — саме обов’язковим, а не вирішальним, як пише багато авторів. Реалізація азотфіксуючого потенціалу зернобобових куль тур залежить від безлічі факторів. Насамперед від агрокліматичних умов, властивостей грунту, забезпеченості рослин елементами мінерального живлення, наявності у грунті специфічних бульбочкових бактерій та ін. Вивченням цих факторів з метою управління процесом азотфіксації для підвищення продуктивності зернобобових культур займаються у відділі агроекології і біобезпеки Інституту агроекології і природокористування НААН.
Якість посівного матеріалу — один із головних чинників отримання високих і стійких урожаїв. Оскільки лише здорове насіння може дати однорідні та дружні сходи, забезпечити розвиток усіх послідовних стадій розвитку рослин сої від початку проростання до збирання врожаю.
Одним із факторів, що обмежує активність симбіозу сої і бульбочкових бактерій — є підвищена кислотність грунту. Діапазон значень рН грунтового розчину для симбіозу сої коливається від 5,5 до 8,5, проте потужний симбіотичний апарат соя формує за оптимальних значень рН від 6,6 до 7. На кислих грунтах рослини сої утворюють менше кореневих волосків, знижується поглинаюча здатність кореневої системи, сповільнюються обмінні процеси в рослині. Крім того, із власних досліджень та літературних джерел відомо: кислі грунти містять значну кількість бульбочкових бактерій, але за таких умов вони втрачають вірулентність та активність.
Нестача вологи негативно впливає не лише на рослини сої, а й на бульбочки. В результаті відбуваються певні зміни у фотосинтезі, що, у свою чергу, викликає дефіцит вуглеводів у рослинному організмі. Оскільки включаються механізми збереження, і всі поживні елементи витрачаються на побудову та розвиток кореневої системи, а саме нових корінців для «пошуку» води. Таким чином, нестача вуглеводів у рослині знижує активність рівня азотфіксації, що спричиняє некротичні процеси у бульбочках. Після нормалізації водного обміну в рослині, яка перенесла водний стрес, старі бульбочки вже не відновлюють своїх функцій. Водночас на периферійних корінцях кореневої системи утворюються нові дрібні бульбочки, рівень фіксації азоту яких значно нижчий ніж тих, що втратили життєздатність.
Активність бульбочкових бактерій значною мірою залежить від забезпечення їх джерелом енергії. Допоки в рослинах сої не починається формування насіння та складаються сприятливі умови навколишнього середовища, бактеріальні віроїди у бульбочках використовують у своїх обмінних процесах вуглеводи для свого розвитку і діяльності. Після того, як починає наливатись насіння, відбувається відтік вуглеводів та закладання їх у вигляді поживних речовин ендосперму. У бульбочках, тим часом, дефіцит вуглеводів спричиняє зниження всіх фізіологічних процесів, у тому числі й фіксації азоту, і зрештою відбувається старіння та відмирання бульбочок.
Існують суперечливі думки щодо доцільності застосування азотних добрив при вирощуванні сої. Згідно однієї думки, рослини сої повністю забезпечують себе азотом шляхом азотфіксації, тому внесення добрив — недоцільно, оскільки останні гальмують цей процес. Втім, ми рекомендуємо внесення «стартових» 20–30 кг/га мінерального азоту під передпосівну культивацію. Крім того, за своєчасного формування симбіотичного апарату в фазі 4—5-го трійчастого листка, але за помітного азотного голодування рослин рекомендовано позакореневе підживлення сої у нормі близько 10 кг/га азоту. За такої схеми вирощування спостерігається певне уповільнення процесів азотфіксації, проте не безповоротно — після використання рослиною мінерального азоту процес азотфіксації відновлюється, що в кінцевому результаті позитивно позначається на врожаї.
