Вже тривалий період часу науковцями Інституту зернових культур НААН виконується широкий спектр досліджень із визначення особливостей формування морозо- та зимостійкості рослин пшениці озимої залежно від сорту, попередників, строків сівби, норм висіву насіння та рівня мінерального живлення.
Умови зимівлі та стан посівів навесні обумовлюють заходи весняного догляду. Тому з відновленням весняної вегетації необхідно перш за все провести облік і обстеження посівів озимини та встановити ступінь пошкодження рослин. Також слід враховувати кількість рослин на одиниці площі та їх розвиток. Якщо рослини не розкущилися восени, то навіть повне їх збереження на площі тільки в окремі роки може забезпечити урожай близько 2,5–3,0 т/га. Зрідження таких посівів на 20–25% (зменшення густоти стояння до 300–350 стебел на 1 м²) не гарантує одержання врожаю більше 2,0 т/га.
Якщо на 1 м² налічується менше 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин — такі площі доцільно пересіяти. Ремонту (підсіву) підлягають посіви з густотою 150–200 розкущених рослин або 250–300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення вегетації перебувають у фазі сходів — не менше 300 рослин/м² .
Нормально розвинені рослини, що мають 3–4 пагони, можуть давати 1,5–2,0 продуктивних стебла. Для забезпечення врожаю 2,5–3,0 т/га таких рослин повинно бути не менше 200 шт./м².
Для пшениці озимої навесні важливо створити сприятливі умови живлення азотними добривами до початку переходу їх до четвертого етапу органогенезу, коли відбувається закладка колосових бугорків. Підживлення сприяє кращому кущінню рослин, інтенсивному відростанню, значному збільшенню кількості колосків, покращує озерненість колоса, особливо в умовах оптимального зволоження ґрунту і помірної температури повітря.
Виникає питання: «Чим і коли підживлювати озимину навесні?»
Більш ефективним азотне підживлення пшениці озимої виявилося у фазі кущіння навесні, а також по мерзлоталому ґрунті. Ефективнішим виявилось використання КАС та аміачної селітри, менш ефективним — карбаміду. Виникає питання: «За рахунок чого одні азотні добрива більш ефективні за інші?». Відповідь — форма азоту, який міститься у зазначених добривах. Агробіологічні переваги КАС перед іншими азотними добривами обумовлені наявністю в їх складі всіх трьох форм азоту: амідної (NH2), амонійної (NH4) і нітратної (NО3). При цьому слід зазначити, що азот у нітратній формі «спрацьовує» миттєво, амонійний — забезпечує більш тривалу дію. І нітратний, і амонійний азот засвоюються листковою та кореневою системою рослин. Азот в амідній формі має найбільш пролонговану дію, він легко проникає у рослину через листкову поверхню (позакоренево). Для того щоб потрапити до рослини через кореневу систему, амідна форма має спочатку перетворитися в амонійну, а потім — у нітратну. Тривалість такого «перетворення» може бути різною і визначається наявністю у ґрунті уробактерій та температурним режимом .
Що стосується концентрації робочого розчину, то при внесенні водного розчину карбаміду на початку кущіння рослин вона становить 18–20%, у кінці кущіння рослин — 16–18%, на початку виходу рослин у трубку — 10–12%. З мірою проходження рослинами етапів розвитку концентрація водного розчину карбаміду поступово зменшується і у фазі молочної стиглості становить не більше 4–5%. Обробка рослин пшениці озимої розчином добрив з високою концентрацією може призвести до опіків рослин, що негативно позначиться на рівні їх зернової продуктивності.
Що стосується використання КАС для підживлення озимини по мерзлоталому ґрунті, то можна зазначити, що рослини навіть за високої концентрації (вище 50%) не одержували опіків. Однак це стосується лише обробки посівів по мерзлоталому ґрунті! В подальшому необхідно виважено підходити до вибору концентрації робочого розчину.
Важливе значення при огляді посівів після відновлення рослинами весняної вегетації має визначення фітосанітарного стану, зокрема, це стосується розвитку хвороб, а також наявності пошкоджень рослин хлібним туруном та мишоподібними гризунами.
На початку весни посіви озимої пшениці ослаблені, потребують підживлення, і агрономи господарств прагнуть забезпечити їх азотом. Внесення у цей період 34 кг/га діючої речовини азоту забезпечує отримання прибавки в розмірі тонни зерна пшениці. Тому агрономи та фермери стають перед вибором — яким способом вносити азот та за допомогою якого обладнання. На мою думку, найбільш ефективним є використання обприскувачів із внесенням рідких добрив у вигляді КАС.
Назву головні переваги цього способу польових робіт. Добрива КАС не мають ефекту гранул, що лежать на поверхні грунту і не доступні посівам сільгоспкультур, коли відсутня волога. Робочий розчин добрива одразу ж потрапляє у грунт, рівномірно забезпечуючи посіви азотом. Ця перевага актуальна для посушливих регіонів, особливо для Півдня та Сходу України. Бо КАС буде працювати навіть у квітні, коли може не бути вологи, і посіви озимини отримають заплановане живлення.
Для максимально ефективної роботи обприскувача з цим добривом існують наступні вимоги. До насоса машини, що має перекачувати робочу рідину з високою густиною 1,28–1,32 кг/м³. Крім того, таке добриво — дуже агресивне середовище, що виводить із ладу мембрани насоса. Тому аграрії мають надавати перевагу для внесення цих добрив використанню відцентрових насосів, що є більш простими та надійними у роботі.
Ще один важливий момент — обсяг заповнення ємності бака обприскувача повністю на 100% або не до кінця на 30%. Це пов’язане з тим, що робочий розчин КАС за однакової густини з водою має на третину більшу вагу. Відповідно до конструкції обприскувача висуваються вимоги до надійності рами машини на розподіл додаткової ваги. Якщо ця особливість не передбачена виробником, то бак машини заповнюється на 30% менше, а значить продуктивність робіт
буде нижчою.
Крім цього, попри те, що перше внесення КАС ефективне по мерзло-талому грунті, то для якісного виконання польових робіт аграрії мають за добу всього 3–4 години вранці. Далі, коли денна температура підвищується, і поверхня грунту розтає, техніка в полі не зможе працювати. Тому головний момент — вага обприскувача. Оператор працює у полі на грунті, доки не почне провалюватися. Агроному треба думати про оптимальний баланс агрегату — загальна вага трактора та причіпного або самохідного обприскувача має становити невисокі показники. А сама конструкція машини повинна бути полегшена.
Не менш важливим є розуміння режиму тиску робочого розчину, враховуючи його густину. Ідеальний тиск системи повинен сягати 2–2,5 атмосфери, а тому необхідно пам’ятати про вибір спеціальних форсунок для створення потрібної крупної краплі чи правильніше сказати, струмені.
