Які дієві заходи для весняного живлення озимих зернових культур використовує агрофірма «Ольгопіль»
Відпрацьовану схему весняного живлення озимих зернових використовують агрономи СТОВ «Ольгопіль». По-перше, задля зменшення випадання рослин озимої пшениці застосується коткування посівів гладкими котками на зниженій швидкості агрегату. Технологічні умови проведення цього агроприйому зазвичай тривають три-чотири дні. Такий своєчасний агроприйом забезпечує достатнє осідання ґрунту після мінусових зимових температур, забезпечує контакт кореневої системи з ґрунтом, руйнує утворені ґрунтові щілини й кірку, зменшує випадання рослин і в цілому створює сприятливі стартові умови для активного відновлення і росту кореневої системи та весняного кущіння. У польових дослідженнях цей агрозахід на 12–26 % зменшував випадання рослин, характерне протягом березня-квітня.
По-друге, в господарстві не поспішають із першим підживленням азотом. Агрономи господарства відзначають, що ефективним є перше підживлення навесні (в дозі N30 кг д.р.), на посівах озимих пізніх строків висівання, що вийшли із зимового спокою у фазі 3-4 листків і початку кущіння. Внесення азоту під час першого підживлення в умовах раннього відновлення вегетації на добре розкущених посівах викликає додаткове кущіння та формування підгонів, що в кінцевому результаті стає основною причиною нераціонального використання підгонами добрив і зниження врожайності на 3-4 ц/га, а в умовах вилягання посівів, через їхню надмірну густоту, призводить до стікання зерна на пні і зниження врожайності в межах 7-10 ц/га.
По-третє, в умовах достатньої вологозабезпеченості ґрунту на початку кущіння практикується внесення по мерзломуталому ґрунту у невисоких доз складних добрив з високим вмістом водорозчинних форм фосфору (внесення добрив під озиму пшеницю). Цей агроприйом сприяє інтенсивнішому росту вторинної кореневої системи та ефективному кущінню.
«Вчасне внесення азотних добрив під озиму пшеницю за помірних температур створює умови для максимально ефективної диференціації бугорків, що й забезпечує надалі вищу озерненість колоса, – кажуть у господарстві. – Крім цього, азотне живлення забезпечує виживання і, відповідно, зменшує випадання в подальшому розвитку колосоносних синхронних пагонів другого-четвертого порядку. Саме на цьому етапі відбувається максимальна віддача від азотного живлення, що й реалізується у фактичній продуктивності: таке живлення забезпечує додаткове формування щонайменше одного-трьох повноцінних колосків та істотне підвищення озерненості колоса».
Внесення під озиму пшеницю азоту після проходження четвертого етапу органогенезу не забезпечить додаткового формування колоскових бугорків. Початок цього етапу збігається з морфологічним потовщенням головного пагону в діаметрі до 2 мм на відстані 1,5–2 см від поверхні ґрунту. З метою недопущення за сприятливих умов і провокаційних процесів додаткового кущіння і формування непродуктивного пагону, що зазвичай призводить до зниження продуктивності посівів, строки другого підживлення регламентують залежно від агрофону та добрив, внесених при першому підживленні. Загалом диференційований підхід у системі весняного догляду за посівами озимої пшениці забезпечує господарству стабільний щорічний приріст урожайності озимої пшениці
