Однією з причин, яка спонукала перейти на технологію «ноу-тілл», була стабільна нестача вологи під час вегетаційного періоду. Місцевість, де випадає менше 200 мм опадів, уже вважають пустелею.
При цьому особливо мало опадів спостерігається навесні й восени за сильних посушливих вітрів. У перші роки освоєння технології прямого висіву всі фінансові можливості господарства спрямовували на придбання потрібної техніки, а мінеральні добрива купували за залишковим принципом. Мірою освоєння технології та зміцнення економіки господарства з’явилася можливість купувати добрива в обсязі, потрібному для вирощування вищих урожаїв. Але, істотне збільшення внесених добрив не дало такого самого підвищення врожайності.
У сприятливіші за вологою роки врожаї були вищі навіть без добрив.
Система удобрення культур є одним із елементів технології «ноу-тілл». До того ж у керуванні живленням рослин є свої особливості, яких немає в традиційних системах обробітку грунту. За нульової технології на поверхні грунту накопичуються пожнивні рештки, які не тільки захищають грунт від водної та вітрової ерозії, зменшують випаровування вологи, а й сприяють відтворенню грунтової родючості.
У посушливому кліматі саме нестача вологи призводить до того, що часто мінеральні добрива не дають очікуваного ефекту. У найбільш посушливі роки, які спостерігаються дедалі частіше, добрива навіть пригнічують розиток рослин.
Як підвищити ефективність мінеральних добрив у посушливій зоні?
1. Приділити максимальну увагу рівномірному розподілу пожнивних решток попередньої культури. Це дасть можливість накопичити й зберегти навіть ті невеликі опади, які випадають восени і взимку у вигляді дощу та снігу. Де в грунті більше вологи, там і добрива діють ефективніше.
2. Найкращим способом визначення потреби рослин у поживних речовинах є аналіз грунту на NPK. Він дасть змгу визначити, які добрива і в якій кількості потрібно внести для одержання планованого врожаю.
Найважче завдання при цьому — визначити, яку врожайність можна планувати для розрахунку добрив, щоб одержати оптимальні економічні результати в умовах імовірної нестачі вологи.
Вдаватия до амбіційніших планів щодо врожайності в дуже посушливій зоні теж можна, але дуже обережно. Слід враховувати ризик втрати коштів на придбання більшої кількості хімічних добрив і навіть зменшення врожаю порівняно з помірним їх використанням.
Доводилося спостерігати ситуацію, коли вагонами вносили добрива в надії істотно збільшити врожайність. Та нестача вологи в період вегетації призводила до того, що врожай був навіть гірший, ніж там, де добрива не використовували зовсім. Висока концентрація елементів живлення в умовах посухи негативно впливала на рослини.
Найефективніший спосіб застосування мінеральних добрив у посушливій зоні — внесення з насінням за допомогою сівалки прямого висіву. Конструкції сучасних сівалок дають можливість одночасно з висіванням внести добрива туди, де їх максимально використає культура. Це можна зробити і в рядок з насінням, і збоку від насіння на невеликій відстані, і на різній глибині. Крім того, висівання насіння з одночасним внесенням добрив заощаджує і час, і гроші.
Результативнішим буде внесення фосфору тільки восени під час висіву озимих культур. Але дозу внесення слід визначати з урахуванням потреби в ньому ярової культури, яку буде висіяно на цьому полі наступного року. Фосфор відносно стабільний, успішно може бути використаний навіть через рік після внесення.
Найкраще рішення — внести всю дозу азоту восени під час висіву озимих культур. Тому що опадів випадає мало, й азот не вимивається. Найкраще добриво для осіннього внесення — карбамід.
Дуже ефективним є внесення азотних добрив під пожнивні рештки, але зробити це можливо тільки сівалками прямого висіву.
Ще один можливий варіант: з осені вносити азотні добрива під озимі в дозі, розрахованій на середній урожай, решту — навесні, на початку вегетації. Тут теж основний критерій внесення — не фаа розвитку культури, а наявність вологи в грунті.
Навесні, за наявності достатньої кількості вологи в грунті, можна здійснити додаткове підживлення азотом. Кращою формою азотного добрива для підживлення рано навесні вважають КАС. Вносять його обприскувачем, обладнаним спеціальними насадками. КАС технологічніший і легше проникає в грунт. Якщо цього добрива немає, то можна скористатися аміачною селітрою.
Це підживлення потрібно провеси по вологому грунту. Зволікання або здійснення операції по суому грунту знижує ефект. Для ярових культур азот зручно вносити під час посівної.
Хай там які важливі мінеральні добрива, особливо в перші роки освоєння технології «ноу-тілл», надалі планую більше уваги приділяти не їм, а органічним. Бо саме органіка дає можливість забезпечити не просто живленя рослин, а поліпшити конкретно родючість грунтів. Навіть у найжорсткішу посуху, в тих самих умовах, на значно родючіших ділянках полів ми вирощуємо істотно вищий урожай.
Для збільшення вмісту органічної речовини в грунті й підвищення його родючості дуже важливі такі елементи системи «ноу-тілл», як сівозміна і пожнивні рештки, а найголовніша — покривна культура (сидерати).
Сидерати сприяють збільшенню вмісту органічної речовини в грунті, стимулюють вироблення грунтового азоту й мікробіологічну активність, збільшують вологоутримувальну здатність у грунтовому шарі. Введення в сівозміну покривних культур оздоровлює грунт і зменшує витрати на мінеральні добрива.
