Зокрема — це зернобобові культури, і передусім — горох. Завдяки симбіотичній фіксації атмосферного азоту, який є елементом першого мінімуму в більшості грунтів, а також здатності мобілізовувати і засвоювати важкодоступні форми поживних речовин, він має потужний фітомеліоративний потенціал. Висока урожайність, цінні кормові й харчові якості та унікальні біологічні властивості визначають горох як джерело білку, один із кращих попередників колосових культур і надійний поліпшувач родючості грунту, особливо при недостатньому внесенні мінеральних і органічних добрив.
Біологічні особливості
Горох належить до родини бобових. Видів його два: горох посівний та горох польовий, або пелюшка. Горох не потребує тепла, проростає він за температури 1–2 градусів тепла. Сходи легко витримують весняні заморозки до 4–5 градусів, що дає можливість сіяти його в ранні строки. До вологи горох вимогливий, особливо під час проростання зерна. Для його набухання та проростання потрібно 100–110% води від маси насіння ( в 2—2,5 раза більше, ніж для насіння злакових). До грунту горох досить вимогливий. Найбільше для нього придатні чорноземи суглинисті та супісчані з достатньою кількість кальцію, фосфору та калію. Високі урожаї горох дає також на осушених болотних грунтах. Не придатними для нього є сильнокислі землі.
Агротехніка
Горох найкраще висівати в сівозміні після озимих, а також просапних культур (кукурудза, цукрові буряки та ін.), які залишають поле чистим від бур’янів. Можна успішно сіяти його і після ярих зернових культур, своєю чергою, горох — прекрасний попередник для ярих зернових культур — пшениці, проса, гречки тощо. Горох — скороспіла культура, дозріває приблизно на 2 тижні раніше, ніж яра пшениця, тому відповідає вимогам щодо парозаймаючих культур. Підготовка грунту для посіву починається восени з лущення стерні та зяблевої оранки. Грунт під горох повинен бути глибоко зораний: на чорноземах з потужним гумусовим шаром — на 28 см, в поліській зоні з неглибоким орним шаром — на глибину цього шару. Якщо горох висівають після просапних культур, оранку на зяб можна здійснювати на глибину 20–22 см, а в окремих випадках можна обмежитись глибоким рихленням. Піднімати зяб слід у ранні строки, особливо в посушливі роки. Весняний передпосівний обробіток має винятково важливе значення. Навесні, в перші два дні польових робіт, для закриття вологи потрібно проборонувати зяб в 1–2 сліди впоперек напрямку оранки або по діагоналі. Одночасно з боронуванням слід здійснити культивацію, яка особливо необхідна на ущільнених грунтах.
Удобрення
На початкових стадіях розвитку горох добре реагує на внесення невеликих доз добрив (10–20 кг діючої речовини на 1 га). Врожаї гороху підвищуються також у разі розміщення його після попередника, удобреного органічними добривами (на 2–4 ц на 1 га). Значно збільшують урожай гороху фосфорні та калійні добрива. Ця культура добре засвоює фосфор суперфосфату. На дерново-підзолистих грунтах під горох вносять з осені 2–3 ц суперфосфату та 0,8–1 ц хлористого калію на 1 га. На кислих грунтах під попередні культури вносять вапно. Сучасні інтенсивні технології вирощування гороху передбачають застосування для позакореневого підживлення мікродобрив, зокрема, кристалонів. Згідно з отриманими результатами, протягом 3-річного промислового випробування мікродобрив на полях компанії “РАЙЗ”, за внесення 3–4 кг кристалону жовтого, урожайність гороху підвищується на 8–10%, при цьому поліпшується якість зерна.
Висівання
Одна з важливих умов одержання високого врожаю гороху — раннє його висівання. Коли сходи з’являються дружно, рослини добре розвиваються. За раннього висівання рослини гороху утворюють сильнішу кореневу систему, яка проникає на 20–25 см глибше, ніж за звичайного терміну висівання. Як наслідок, такі посіви менше страждають від нестачі вологи в бездощові періоди і раніше визрівають. Норми висіву залежать від сорту, способу посіву та грунтово-кліматичних умов. Кращі норми висівання гороху, за даними оригінаторів сучасних сортів гороху половинчасто-безлистого типу, — 1–1,2 млн схожих насінин. Глибина загортання насіння гороху визначається грунтово-кліматичними умовами. На важких суглинистих грунтах насіння заробляють на глибину 3–5 см, на більш легких — на 4–6 см, на чорноземах — на 6–8 см; на грунтах, що швидко втрачають вологу, — на глибину 8–10 см. Догляд за посівами гороху полягає в хімічному знищенні бур’янів, для чого посіви обробляють гербіцидами грунтовими або страховими залежно від конкретних видів бур’янів та рівня заселеності ними. Важливим заходом є контроль кількості шкідників і вчасне застосування інсектицидів, особливо на стадії бутонізації та цвітіння.
