Осіннє застосування органіки сприяє кращому розвитку рослин перед входженням у зиму і, як наслідок, закладенню вищого потенціалу урожайності. Добре розвинуті посіви з густотою 35–45 шт./м2, які мають не менше ніж 8–10 розвинених листків, поглинають близько 60–90 кг/га азоту. Надходження цього азоту спершу відбувається із ґрунтових запасів, але надалі може бути доступним із органічних добрив. При внесенні органіки потрібно орієнтуватись на потреби рослин, розуміючи при цьому, що ризик підвищеного накопичення азоту впродовж зими дуже низький.
У весняний період, на початковій стадії росту стебла (березень/квітень), потреба ріпаку в поживних речовинах найвища (до 5 кг/га виносу N за добу). Оскільки в цей період ґрунт недостатньо прогрітий, засвоєння органічного зв’язаного азоту низьке. Таким чином, використання рідких органічних добрив для удобрення ріпаку в цей період зазвичай малоефективне. Щоб уникнути високих показників вмісту нітратного азоту на посівах ріпаку, слід ретельно розраховувати норму внесення гноївки.
Осіннє застосування органіки сприяє кращому розвитку рослин перед входженням у зиму, і як наслідок, закладці вищого потенціалу урожайності
СКЛАДОВІ МАЮТЬ БУТИ НАМ ВІДОМІ!
Складові органічних добрив можуть варіювати залежно від різних чинників. Найбільш вагомими з них поряд із видом тварин є вид і склад корму, форма годівлі, додавання води (очищена чи дощова). Тільки проведення лабораторного аналізу може дати нам відповідь про відсотковий вміст того чи іншого елемента живлення.
Доволі часто виникає питання ефективності поживних речовин, які містяться у рідких органічних добривах. Зв’язаний фосфор має високі співвідношення органічних компонентів і стане доступним для рослин лише після проходження процесів мінералізації. На добре окультурених ґрунтах це не принципово, оскільки надходження поживних речовин відбувається із ґрунтових запасів. А от на ґрунтах із низькою забезпеченістю фосфором потрібно додатково застосовувати водорозчинні форми.
Калій не входить до основних органічних сполук рослини, тому може відразу використовуватись як елемент живлення. Значна частина його міститься у клітинному соці рослин, тому він відразу доступний для використання і 100% має бути врахований при плануванні удобрення.
Калій зв’язаний у ґрунті з глинистими частинками, таким чином, його переміщення менш імовірне. Однак легкі малогумусні ґрунти не здатні зв’язувати калій. На таких ґрунтах слід враховувати втрати від вимивання під час планування удобрення.
При внесенні рідких органічних добрив рослини також краще забезпечені сіркою. Орієнтовний нормативний показник вмісту сірки часто становить +/-10% порівняно із вмістом азоту, а проведений аналіз забезпечить більш правильний показник при плануванні. Сірка в органічних добривах є зв’язаною в органічних сполуках, тому стає доступною для рослин після проходження процесу мінералізації, який значною мірою залежить від температурного режиму. Потреба ріпаку в сірці становить приблизно 40 кг/га, її слід покривати за рахунок внесення мінеральних добрив на початку вегетації.
Азот органічних добрив може істотно впливати не лише на ріст і розвиток рослин, а й на навколишнє природнє середовище. У рідкому гної ВРХ (гноївці) приблизно 50–60% азоту перебуває в амонійній формі. В рідкому гної свиней, у переробленому стані, частка іонів амонію (NH4) може становити 60–70%. Амонійна форма азоту може бути безпосередньо поглинута рослинами, але при підвищенні температури в результаті проходження процесів нітрифікації амонійна форма NH4+ переходить в нітратну NO3–. Нітратний азот рухомий у ґрунті й доволі легко поступає до коріння рослин із ґрунтовою вологою, однак за її надлишку може вимиватись із зони кореня.
Результати спостережень свідчать, що використання азоту з органічних сполук не завжди оптимальне. Через відносно ранню та високу потребу ріпаку озимого в азоті він менш спроможний ефективно поглинути його з органічних добрив. Тому доцільно вносити органічні добрива якомога раніше. Якщо внесення свинячого гною відбувається за оптимальних умов, близько 70% загальної потреби в азоті може бути компенсовано. За використання гною ВРХ відсоток забезпечення від потреби становитиме близько 60%.
Беручи до уваги ранню й доволі високу потребу ріпаку в азоті та розуміючи уповільнений ефект засвоєння органічного зв’язаного азоту, доцільно обмежувати його частку. Оптимальним варіантом у живленні ріпаку має бути не більше ніж 50% азоту від потреби внесеного з органічними добривами, такими як гноївка чи дигестат (тверда речовина, що залишається після анаеробного процесу бродіння, який відбувається в установках для виробництва біогазу).
Поєднання мінерального живлення із рідким свинячим гноєм, внесеним до посіву ріпаку озимого, сприяло значно вищій ефективності використання азоту на формування 100 кг насіння
На добре розвинутих посівах, як це можна було спостерігати навесні 2015 року, потрібно внести до початку вегетації ріпаку 1,5–2,0 ц/га сульфату амонію як доповнення до внесеної органіки. На початок фази росту стебла необхідну потребу в азоті потрібно забезпечити за допомогою мінеральних добрив.
Дуже раннє підживлення азотними добривами, в яких переважає нітратна форма, стимулює ріст розвинених рослин ріпаку, підвищуючи схильність до пошкодження пізніми весняними приморозками. Якщо підживлення проводити амонійновмісними азотними добривами чи на основі аміду, розвиток рослин буде значно повільнішим, а стійкість до пошкодження весняними приморозками – вищою. Слаборозвинуті посіви на середніх і важких ґрунтах підживлювати мінеральними добривами потрібно до початку відновлення весняної вегетації.
Проведенні в 2017 році спостереження на демонстраційних посівах у трьох господарствах Західної України із застосуванням як лише мінеральних добрив, так і їх поєднання з органічними (в цьому випадку рідкий гній свиней) в системі живлення показують цікаві результати. Якщо для прикладу взяти рівень урожайності, то він закономірно зростає в міру збільшення рівня мінерального живлення ріпаку від 4,83 до 5,34 т/га незалежно від наявності чи відсутності органіки.
Однак якщо аналізувати ефективність використання азоту ріпаком, то на фоні одного мінерального живлення отримуємо цифру 3,5 кг/га діючої речовини азоту на формування 100 кг насіння. Поєднання ж названого виду добрив із рідким свинячим гноєм, внесеним до посіву ріпаку озимого, сприяє значно вищій ефективності використання азоту для формування 100 кг насіння від 3,1 до 2,6 кг/га діючої речовини.
ВИСНОВКИ
Ріпак може ефективно використовувати певну кількість внесених органічних добрив восени;
Для створення більш оптимальних умов у початкові фази росту та розвитку як в осінній, так у весняний періоди частка азоту за рахунок органіки має бути обмежена 50% відносно загальної його потреби;
За умови використання рідких органічних добрив у весняний період їх необхідно внести якомога раніше перед початком відновлення вегетації.
