Не тільки качани кукурудзи йдуть в обробку на крупу, борошно, крохмаль, спирт, комбікорм, все інше так само переробляється з великою користю. Зародки качанів — сировина для масла, зелень — корм для худоби, сухі стебла і серцевини качанів використовуються для виробництва паперу, віскози і навіть лінолеуму.
На стіл сучасної людини кукурудза потрапляє в абсолютно різних варіантах: у вигляді свіжих качанів для варіння, консервів, замороженої суміші, крупи, олії, борошна.
Чи варто вирощувати кукурудзу?
Такого запитання не виникає, мабуть, у жодного сільгоспвиробника. Адже йдеться про одну з найважливіших та найрентабельніших сільськогосподарських культур, яка за врожайністю перевищує всі зернові та має надзвичайно різнобічне використання. Крім того, кукурудза майже не має відходів, тому що використовується зерно, листя, стебла, стрижні початків і навіть коріння.
Протягом останніх кількох років таки здійснилася мрія Хрущова: величезні площі українських ланів займає саме «цариця полів».
Така тенденція зумовлена, по-перше, підвищенням світового попиту на цю культуру, і відповідно зростанням ціни на неї. По-друге, зросло значення нашої країни у контексті світового виробництва цієї зернової культури.
Як збільшити врожайність?
Зважаючи на тенденцію до розширення посівних площ під кукурудзою, українські сільгоспвиробники звертають значну увагу на інтенсифікації виробництва, застосування новітніх технологій та відповідно збільшення урожайності, на практиці пересвідчуючись, що висока рентабельність виробництва кукурудзи = якісне насіння + сучасні технології вирощування.
Як не загубитись у кукурудзі?
Вибір гібриду кукурудзи найперше залежить від ґрунтово-кліматичних умов вирощування. І хоч кукурудза росте практично на всій території України, потрібно зважати на декілька природно-кліматичних зон, які суттєво відрізняються між собою. Важливо підібрати гібриди, які придатні саме до умов вашої природно-кліматичної зони. Також спеціалісти радять навіть у межах одного господарства використовувати декілька гібридів із різними характеристиками за ФАО, типом зерна, чутливістю до добрив, стійкістю до хвороб тощо, оскільки навіть в умовах одного регіону грунти відрізняються родючістю, вологозабезпеченістю.
