Чому Агрофірма «Ольгопіль» обирає тверде паливо замість газу
У сільському господарстві є рішення, які здаються сміливими на етапі впровадження, але згодом визначають стійкість бізнесу на роки вперед. Для Агрофірми «Ольгопіль» саме таким стратегічним рішенням стала модернізація сушильних комплексів та перехід на твердопаливні теплогенератори — крок, здійснений ще до початку повномасштабної війни, але який приніс максимальний ефект саме зараз. Адже коливання цін на зерно, ризики з пальним, непередбачувані енергетичні сценарії та воєнні виклики — усе це робить планування складним навіть на кілька місяців. У таких умовах контроль над ключовими виробничими процесами стає фактором виживання.
«Сушіння зерна — один із найбільш енергоємних етапів у виробництві. Витрати на газ традиційно були суттєвими, а останніми роками до економічних ризиків додалися і ризики доступності ресурсу. Саме це підштовхнуло нас до пошуку альтернативи, спершу експериментували на виробничих потужностях в Ольгополі, а потім і у структурних підрозділах», – відзначає директор АФ «Ольгопіль» Павло Каленич
Сьогодні у різних підрозділах підприємства працюють три сучасні сушарки — дві Bonfanti та одна FEERUM — продуктивністю 700, 500 та 400 т/добу відповідно. Усі вони оснащені твердопаливними теплогенераторами українського виробника «Греко Груп». Перехід був непростим: на момент впровадження досвіду експлуатації таких рішень в Україні майже не було. Однак стратегічна інтуїція спрацювала — і технічне, і економічне рішення виявилося правильним.
Як основне паливо господарство використовує пелети із соняшникової лузги. Це добре прогнозований ресурс з низькою собівартістю та стабільною доступністю. Економічний ефект — суттєвий, визнає Павло Каленич і за роки експлуатації інвестиція вже окупилася. На додачу спрацювали сучасні технології, автоматизація процесів, датчики заповнення бункерів, контроль температури, відеоспостереження та регулярне технічне обслуговування — усе це створює безперервний і передбачуваний цикл сушіння.
«Можна складати кошти і тримати їх у банку, а можна, а ще краще треба інвестувати у виробництво, його енергоефективність та модернізація. Інвестиція, зроблена кілька років тому, не тільки окупилася, а забезпечила підприємству незалежність від газу та його ризиків, передбачуваність витрат, стабільну роботу навіть у період війни та енергетичних коливань, значну економію на паливі, підвищення загальної конкурентоспроможності. Це було рішення, яке спрацювало», – резюмує Павло Каленич.
І додає, що енергонезалежні рішення — це не просто технологія. Це частина філософії господарства: працювати розумно, стабільно та відповідально, закладаючи основу для майбутнього незалежно від зовнішніх викликів.
