Серед інших сільгоспкультур соняшник можна вважати таким собі «ненажерою», адже він виносить з ґрунту чи не найбільше поживних речовин. Проте чи завжди йому забезпечують збалансоване «харчування»? Давайте розберемо, які елементи живлення соняшник «любить» найбільше та як краще спланувати раціон для цієї культури.
Макроелементи у житті соняшника
Впродовж вегетації соняшник засвоює елементи живлення нерівномірно, до того ж процес їхнього поглинання культурою розтягнутий у часі. Саме тому соняшник потребує набагато більше макроелементів, ніж, наприклад, зернові.
Азот. Соняшник засвоює азот рівномірно протягом усього вегетаційного періоду, проте найбільше азоту рослини потребують до періоду цвітіння: під час формування коренів, стебла, листків та кошику соняшник засвоює близько 70-80% усього об’єму азоту. Від фази 3-4 листків і до початку цвітіння рослини інтенсивно «налягають» на азотне живлення. Нестача цього елемента може негативно вплинути на формування кошика. Для формування 2 т/га насіння соняшнику потрібно близько 58 кг азоту. При цьому надлишок його може виявитися згубним для якості урожаю: за надлишкового надходження азоту соняшник формує надмірну вегетативну масу, через що підвищується ризик вилягання рослин, також підвищується вміст білка у насінні, а от вміст олії помітно знижується.
Фосфор. Цей елемент конче необхідний для формування і наливу повноцінних сім’янок, тож для отримання урожаю насіння на рівні 2 т/га рослинам потрібно не менше 22 кг фосфору. Крім того, макроелемент сприяє розвитку кореневої системи (а потужна коренева система, у свою чергу, запорука посухостійкості рослин) і тому важливий на початкових етапах розвитку. Фосфор рослини соняшника поглинають від появи сходів і до початку цвітіння, причому найбільш інтенсивне засвоєння його йде у період формування кошика. Достатня кількість фосфору не лише покращує посухостійкість рослин соняшника за рахунок потужного розвитку кореневої системи, але й збільшує олійність насіння.
Калій. Його соняшник потребує досить багато, у розрахунку на 2 т/га урожаю насіння потрібно вносити не менше 30 кг калію. За рівнем виносу цього макроелементу із ґрунту соняшник залишається поза конкуренцією. Рослини засвоюють калій протягом усього періоду вегетації, але найактивніше вони «споживають» його у період формування кошика та цвітіння.
На жаль, ще й досі є агрономи, які вважають, що соняшнику фосфорно-калійні добрива не надто й потрібні і опікуються лише азотним живленням. А забезпечити рослинам достатню кількість фосфору та калію також дуже важливо для майбутнього урожаю. Вносити фосфорно-калійні добрива найкраще з осені під основний обробіток ґрунту. А от органічні добрива ліпше вносити під попередник, оскільки при внесенні органіки безпосередньо під соняшник вегетація культури зазвичай подовжується.
Мезоелементи для соняшника
Дуже важливими елементами для соняшника є магній та сірка. Магній входить до складу хлорофілу, приймає активну участь у азотному та фосфорному обміні, є важливим учасником процесів білкового синтезу у рослині. для повного покриття потреби у магнії рекомендується вносити у ґрунт не менше 50 кг/га MgO.
Сірка активізує процеси росту, сприяє кращому поглинанню азоту рослинами, приймає участь у синтезі амінокислот. За нестачі сірки знижується не лише урожайність соняшнику, але й вміст олії в насінні.
Найважливіші мікроелементи
Соняшник – ще той «ласунчик», тому мікроелементи йому також потрібні. Та не абиякі, а конкретні:
Бор. Для гарного росту й розвитку соняшника одним з найважливіших елементів живлення є бор, який забезпечує розвиток вегетативних органів та кореневої системи. Відіграє ключову роль у проростанні пилку та заплідненні квіток. Бор також приймає безпосередню участь у транспортуванні вуглеводів, синтезі нуклеїнових кислот та загальному метаболізмі рослин. У ґрунті переважна більшість бору переводиться у важкодоступні форми, тому його краще вносити у якості позакореневого підживлення. Потребу у борі соняшник відчуває впродовж всього періоду вегетації, але найбільш критичним періодом є цвітіння.
Марганець. Елемент, який відіграє важливу роль у процесах азотного обміну, фотосинтезу та білкового синтезу в рослині. Впливає на відновлення нітратів, а також активує деякі ферменти, таким чином значно впливаючи на метаболізм рослин. Найбільшу потребу у марганці соняшник відчуває у фазі 2-3 листків та у фазі бутонізації. Вносити марганець у ґрунт не рекомендовано через низьку засвоюваність його рослинами та мізерний ефект від таких внесень. Найкраще вносити мікроелемент у якості позакореневих підживлень. Для профілактики дефіциту слід приділити увагу правильному обробітку ґрунту: уникати занадто глибокого або занадто поверхневого обробітку.
Цинк. Він не лише приймає участь у синтезі хлорофілу та одразу кількох вітамінів у рослинах, але й підвищує стійкість культури до температурних стресів (зокрема, заморозків та різких перепадів атмосферних температур).
Мідь. Активує окисно-відновні процеси,приймає участь у синтезі лігніну клітинною стінкою, підвищує активність продукування насіння.
Молібден. Він приймає активну участь у формуванні здорової кореневої системи, а також є учасником азотного обміну. Вносити його краще у поєднанні з бором, оскільки обидва елементи «підтримують» роботу один одного.
Ознаки дефіциту елементів живлення та основні причини
Про недостатнє або незбалансоване живлення соняшник «повідомляє» своїм зовнішнім виглядом та змінами у процесах розвитку:
Дефіцит азоту. На початкових етапах – світліше забарвлення листя, пізніше з’являється характерне пожовтіння, далі пожовклі ділянки листкової пластинки починають відмирати, набуваючи коричневого кольору. Причинами нестачі азоту можуть стати дефіцит вологи, що перешкоджає переносу азоту до рослини, вимивання азоту від коренів через інтенсивні дощі, а також висока конкуренція за елементи живлення з боку бур’янів.
Дефіцит фосфору. Призводить до уповільнення росту і розвитку рослин, зменшення вегетативної маси. Листкові пластинки мають більш бліде забарвлення, втрачають характерний рельєф, мають слабко розвинені жилки. Листя вкривається білуватими, а потім червонувато-бурими плямами. По краях листкової пластинки спостерігаються ділянки невротизації характерного коричневого кольору, листя деформується. Найбільш часто такі прояви можна спостерігати на нижніх листках. Інколи соняшник скидає листя. Кошик розвивається повільніше, сім’янок у ньому менше і вони погано виповнені. Причинами можуть бути лужні або вапновані ґрунти, піщані ґрунти, холодна та волога погода, недостатнє підживлення.
Дефіцит калію. Ріст та розвиток рослин на початкових етапах утруднюються, рослини відстають у рості, молоді листки розвиваються у досить щільних розетках і поступово листкова пластинка некротизується, набуваючи коричневого кольору. Стебло стає тонким та крихким, вміст олії в насінні зменшується. Причинами дефіциту можуть бути низький природний вміст калію у ґрунті, недостатнє підживлення, насиченість сівозміни культурами, у яких використовується уся надземна частина (майже не залишається пожнивних решток) – кукурудза на силос, сіножаті.
Дефіцит бору. За нестачі бору гальмуються ростові процеси рослин соняшнику, точка росту деформується, тканини біля основи листків відмирають, листя та кошики деформуються. Кількість насіння у кошику знижується. Насіння у кошиках розподіляється нерівномірно, інколи у центральній частині насіння не утворюється взагалі. Причинами дефіциту бору можуть бути недостатнє підживлення, холодна та волога погода на протязі тривалого часу, підвищені норми внесення азоту та кальцію, піщані ґрунти.
Дефіцит магнію. Спостерігається пожовтіння між листками, найбільше уражується та змінює забарвлення старіше листя. Рослина припиняє або помітно сповільнює ріст, листя починає в’янути. Причинами нестачі можуть бути піщані або кислі ґрунти, ґрунти з високим вмістом калію (порушується засвоєння магнію), холодна та волога погода, переущільнення.
Дефіцит сірки. Молоде листя набуває білуватого або жовтуватого забарвлення, на листках спостерігається плямистий хлороз, часто листки починають відмирати. Ріст рослини гальмується, кошик та насіння формуються меншого розміру, інколи кошик взагалі не відкривається. Причинами можуть бути ґрунти з низьким вмістом сірки, погано керовані або піщані ґрунти.
Дефіцит марганцю. На молодих листках з’являються ознаки плямистого хлорозу, старе листя при цьому може взагалі не уражуватись. Ріст рослин уповільнюється, стебло тонше. Причинами дефіциту можуть стати піщані або погано структуровані ґрунти, тривалі періоди холодної та вологої погоди, висівання соняшнику після попередників, що забирають з ґрунту багато марганцю.
Не варто забувати про збалансоване живлення для соняшнику, якщо у планах отримання високого та якісного урожаю. Добре себе зарекомендувала практика позакореневих підживлень мікроелементами. І, до речі, хоч соняшник і виносить з ґрунту багато елементів живлення, він не такий вже й поганий попередник, якщо усі пожнивні рештки після збирання урожаю залишати на полі – це частково компенсує усю «ненажерливість» культури.
