Причинами загибелі рослин можуть бути зниження схожості у польових умовах. Через різницю між лабораторною і половою схожістю можна недорахуватися третину, а то і навіть половину рослин.
Загальне виживання, окрім виживання у весняно-літній період, охоплює, ще й показники перезимівлі та польової схожості. Вцілому, загальне виживання рослин озимої пшениці знаходиться в площині 40-60%.
70% рослин озимої пшениці можна втратити через дію шкідників і хвороб, через несприятливі погодні умови гине від 20 до більше ніж 50%, бур’яни знищують 15-20% рослин.
Співвідношення кількості рослин озимої пшениці, які збереглися до збирання до кількості, які відновили весняну вегетацію називають виживанням за весняно-літній період. В цей час може загинути біля 30% рослин. Якщо умови будуть несприятливими, то ця цифра може зрости в рази. Чимала частина рослин випадає через внутрішньо видову конкуренцію. Це стосується згущених посівів і насіння з різною глибиною загортання. Якщо рослини посіяні глибше, вони зійдуть пізніше, ніж ті, які посіяні ближче до поверхні грунту. У таких рослин відбувається відставання у рості кореневої та наземної системи. Коли система менш розвинута, вона не здатна поглинати в повній мірі ту, кількість поживних речовин, які засвоює рослина, яка добре розвивається. Конкуренція особливо гостро відбувається під час просту стебла і наростання вегетативної маси.
Велика кількість озимої пшениці гине у фази виходу в трубку і колосіння. Рослини, які розвиваються краще, споживають більшу кількість поживних речовин, і випереджають у рості слабші особини. Таким чином вищі рослини затіняють від сонячних променів нижчі, чим і призводять їх до видання.
