Народногосподарське значення соняшнику важко переоцінити, у процесі тривалої еволюції він пристосувався до перенесення ґрунтової і повітряної посух, високих температур. При такому масштабі культури будь-які заходи, що забезпечують підвищення врожаю або вмісту олії в насінні, можуть дати великий виробничий ефект. Одним з найбільш ефективних є впровадження у виробництво високопродуктивних сортів.
До Державного реєстру сортів рослин України внесено більше 400 сортів і гібридів соняшнику, що мають різні морфобіологічні особливості. Велика частина площ засівається закордонними гібридами, інша площа зайнята вітчизняними сортами і гібридами. Іноземні фірми активно займаються рекламою своїх гібридів, переконують, що вони відрізняються високою врожайністю, вирівняністю і стійкістю до хвороб, реалізують насіння в зручному, красивому упакуванні, оброблені протруйниками і мікродобривами. У цьому плані важко конкурувати з іноземними фірмами, витрати яких на проведення Днів поля, стимулювання фахівців, видання рекламних проспектів на порядок вище, ніж у державних наукових установах.
Вітчизняні сорти й гібриди за умови дотримання технології вирощування за врожайністю не поступаються закордонним, мають олійність 48-52 %, період вегетації на 15-20 днів коротше, ніж закордонні, вартість насіння у 3-4 рази дешевше. У українських товаровиробників думки на рахунок того, що краще вирощувати – сорт чи гібрид, розділяються. Одні схиляються до вирощування лише сортів через низьку ціну насіння і невибагливості до умов вирощування, адже в посушливі роки вони формують продуктивність не гірше гібридів. Інші віддають перевагу гібридам, вважаючи, що тільки гібридне насіння здатне в сприятливі по погодних умовах роки і на доброму агрофоні давати гарний врожай. Треті вирощують у своєму господарстві кілька гібридів і сортів. А в останні роки багато хто взагалі вирощує соняшник по трьох технологічних напрямках. Одну третину всіх площ висівають за традиційною технологією (із застосуванням міжрядних обробітків), другу третину – за системою Clearfield, а на третій частині вирощують кондитерський великоплідний соняшник без застосування хімії.
На жаль, упродовж останніх десятиліть посівні площі соняшнику в степовому регіоні розбалансовані й різко розширились, внаслідок цього спостерігається погіршення фітосанітарного стану полів, одержали розповсюдження грибкові хвороби, бактеріальні і вірусні інфекції, зокрема, переноспороз, септоріоз, біла і сіра гнилі, фомоз. Незважаючи на посушливість клімату, що є стримуючим чинником розвитку інфекційних захворювань, втрати врожаю досягають 20-30 % і більше. Серед патогенів особливої шкоди завдає масове ураження посівів соняшнику квітковим паразитом вовчком (Orobanche cumana) – урожай насіння може знижуватися при цьому на 30-70 %. В умовах скороченої ротації та погіршення культури землеробства нові агресивніші раси вовчка соняшникового виникають набагато частіше, ніж при рекомендованих термінах його повернення, вони паразитують навіть на імунних гібридах.
Різко зросли (на 30-40 %) технологічні витрати на вирощування соняшнику внаслідок посиленого застосування хімічних засобів на протруєння насіння, обробіток в період вегетації, профілактичні заходи, що, у свою чергу, призвело до росту собівартості і пестицидного навантаження на агроекосистему. Не рятує навіть система Clearfield на основі гербіциду Євролайтинг, що по витратах на 20-30 % дорожче звичайної технології. Крім того, за використання гербіцидної технології необхідно враховувати обмеження по розміщенню наступних культур у сівозміні (ячмінь, кукурудза, соя, горох, просо, гречка, ріпак та ін.), що є сприйнятливими до даного гербіциду. Врожайність соняшнику за останні роки при цьому знизилася на 35-40 %, отже, під сумнівом і його економічна доцільність. Великі площі посіву – це обсяги збирання, а виходить, затягування термінів збирання, що спричиняє неминучі втрати врожаю, якості обробітку ґрунту під наступну культуру, а відсутність можливості ефективного застосування гербіцидів призводить до зростання засміченості полів.
Північні області, спостерігаючи за пристрастями сільськогосподарських виробників з півдня, не встояли перед спокусою легких грошей, і соняшник (південну культуру) стали культивувати в північних та західних областях України, де раніше його вирощування стримувалося кліматичними умовами, відсутністю скоростиглих та ранньостиглих гібридів, проявом хвороб. З одного боку, це на краще, соняшник розповсюджується в ті зони, де його раніше не вирощували, а тому такі хвороб, як біла та сіра гниль, фомопсис, там відсутні. Немає там і вовчка. З іншого боку, виробництво соняшнику в північних районах призведе до появи цих хвороб.
Свідчення того, що іноземні розрекламовані гібриди соняшнику характеризуються високою стійкістю до паразитизму вовчка, імунітетом до хвороб, менше виносять основних елементів живлення з урожаєм, мають суттєві переваги на користь продуктивної частини порівняно з побічною продукцією, економніше витрачають вологоресурси, є ще недоведеними науковими методами. Навпаки, велика частина фермерів розчарувалася у придбаних іноземних диковинках сумнівного виробництва, адже за їх вирощування, не вдається отримати вказаних у яскравих проспектах рівнів урожайності, не дивлячись на те, що основні вимоги технології дотримуються. Більша частина урожаю гинула або втрачала якість внаслідок хвороб, в першу чергу, білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси.
Аби запобігти вказаним негативним тенденціям, потрібно вирощувати стійкі та високотолерантні сорти соняшника, дотримуватися науково обґрунтованого чергування культур у сівозмінах, використовувати сучасні засоби захисту рослин від хвороб та вовчка, чітко виконувати агротехнічні заходи. У CТОВ «Ольгопіль» протягом багатьох років вирощують та випробовують на своїх полях широкий спектр сортів соняшнику, тут достатньо добре засвоїли агротехніку цієї культури, отримуючи по 3-5т насіння з гектару щороку.
Зайнявшись вирощуванням сортів соняшнику, ми зовсім скоро відмітили їх основні переваги, що представляють цінність для виробництва. Найважливіша – це стійкість до вовчка, білої, сірої гнилі та іржі в умовах степової зони України, при загальноприйнятій агротехніці вирощування. Обов’язковою умовою отримання високих врожаїв сортів соняшнику є внесення добрив. Без цього неможливо розраховувати на успіх. Щорічно ми вносимо під цю культуру з осені по 3-4 ц на 1 га нітроамофосу або амофосу. Важливим заходом є також досходове боронування, що сприяє знищенню бур'янів та появі дружних сходів. Як правило, у період вегетації, до цвітіння, проводимо два міжрядні обробітки посівів, останній – з підгортанням. Це дозволяє позбутися бур'янів, створити кращі умови для розвитку рослин. Перед збиранням проводимо десикацію посівів. Таким чином вдається краще організувати збирання, провести її швидше, зберегти здоровий урожай.
За багато років свої праці ми підібрали сорти, що дають у наших умовах максимальну віддачу.
Нашою практикою підтверджується виправданим перехід на вирощування ранньостиглих і середньоранніх сортів соняшнику. Їх більш короткий період вегетації дозволяє рослинам краще використовувати осінньо-зимові запаси ґрунтової вологи, вони швидше проходять міжфазні етапи органогенезу, менше уражуються хворобами і шкідниками, однак вважається, що вони мають на порядок нижчий урожай.
Середньостиглі та середньоранні форми соняшнику відрізняються високою продуктивністю рослин і значним вмістом олії у насінні. Це викликає стійкий попит на товарне насіння даного сорту з боку підприємств харчового і кондитерського профілю із самих різних регіонів України.
Рослини заввишки 145-200 см, насінини чорні або темно-сірі з ледь помітними смужками грифельного відтінку, з темними смужками на ребрах. Більшість присутніх сортів стійкі проти вовчка та соняшникової молі.
Немає ніяких сумнівів, що підбір кращого за продуктивністю сорту соняшнику відіграє важливу роль в отриманні високого врожаю. Практика багатьох господарств доводить, що від сортів відмовлятися ще рано, вони дають високі врожаї і навіть у гостропосушливі роки забезпечують добрі збори високоякісного насіння.
