Хоча підходи тут можуть бути різними, спільними є увага до запобігання активного проростання бур’янів, накопичення і збереження вологи та ефективного управління пожнивними рештками.
Відмінні результати на більшості полів показує дворазове неглибоке (3–5 см) дискування по стерні, бажано по вологій. Перша операція має на меті провокування сходів падалиці культури-попередника та бур’янів. Після цього потрібно вичекати 10–14 днів і здійснити повторне дискування, яке дозволить ліквідувати пророслу падалицю та бур’яни, заразом рівномірно подрібнивши рослинні рештки, методично змішавши їх із грунтом.
Своєчасне правильне лущення стерні дає змогу підвищити врожай висіяних наступної весни ярих культур на 10–15% на кожному гектарі. Адже ця процедура допомагає водночас подрібнити рослинні рештки і частково подолати проблему з бур’янами. Після цього доречним буде провести основний обробіток грунту навесні — так як це заведено у господарстві, для того щоб нормально спрацювати навесні.
Відзначимо лишень, що застосування чизельного або ж плоскорізного мульчувального обробітку грунту восени дає змогу додатково накопичити до 100–110 м³ продуктивної вологи на кожен гектар грунту в шарі глибиною до 150 см. Це сприяє підвищенню рівня засвоєння осінньої і зимової вологи на 40–50%, і в результаті допомагає забезпечити більш раціональне споживання води рослинами.
Дещо інакшим чином, хоча не менш корисно, показують себе агрегати для вертикального обробітку грунту. Вони формують вертикальні тріщини різної глибини (як правило, від 12 до 20 см) без перевертання шарів, і порушення структури посівного горизонту грунту. Це знову ж таки запобігає втраті вологи, активізує мінералізацію пожнивних решток і суттєво спрощує передпосівну підготовку грунту. Загалом технологія вертикального обробітку може бути ефективною навіть у тому разі, коли операції провадяться навесні, адже втрати вологи тут є мінімальними.
Передпосівна підготовка грунту навесні хоча й багато в чому залежить від ефективності проведених польових операцій з осені, однак під час її здійснення ми маємо досягти цілої низки завдань:
зберегти вологу;
здійснити кінцеве подрібнення та змішання із часточками грунту рослинних решток, якщо це передбачає технологія;
вирівняти поле під прохід сівалки;
ефективно заробити міндобрива;
розпушити землю на глибині початкового розвитку кореневої системи;
провести механічне знищення проростків бур’янів.
Підходи до передпосівного обробітку грунту, залежно від сезону, у кожному господарстві різні. Комусь достатньо одного технологічного проходу для того, щоб закрити усі питання, а хтось може пустити принаймні чотири-п’ять різних агрегатів: розкидач міндобрив, борону для закриття вологи, важку борону, передпосівний культиватор та ін. Мірилом ефективності у цьому разі має бути планована рентабельність виробництва.
Ми ж зауважимо те, що кліматичні особливості весен впродовж останніх десятиліть є такими, які передбачають можливість зробити конкретну польову операцію у режимі «сьогодні-на завтра». Цілком може скластися ситуація, коли від досягнення фізичної стиглості грунту до сівби мине буквально декілька днів. Немає часу десь шукати агрегати, підбирати їх за шириною захвату і потужністю трактора тощо.
Широко дискутується питання щодо того, сіяти відразу за грунтообробним агрегатом чи зачекати? Якщо чекати, то скільки: годину, дві, день? Як показують дослідження, присвячені оптимальним технологіям вирощування кукурудзи, від проходу грунтообробного агрегату до висіву має пройти відносно короткий період часу — близько години. За цей час верхній шар грунту встигне ледь-ледь підсохнути, і сошники не забиватимуться. Хоча, ясна річ, багато чого може залежати від особливостей грунтів.
Як вгадати із термінами сівби ярих культур, кожен агроном має власні підходи. Ми ж наголосимо на тому, що якщо кукурудзи чи соняшнику треба посіяти багато, а продуктивність сівалок низька, то не вгадаємо ніколи. Завжди будемо запізнюватися і недобирати врожай. Навряд чи варто намагатися компенсувати низьку продуктивність шляхом невиправданого підвищення швидкості сівби. На це здатні лише окремі моделі сівалок. Краще придбати додатковий якісний посівний агрегат, вчепити його до доброго трактора, і сіяти зі швидкістю 8 км/год, а не ганяти полем по 15–16 км/год. Будемо гарантовано із урожаєм, і матимемо гроші на нову техніку. Завжди.
Загалом цьогорічна весняна посівна обіцяє бути цікавою, і ми не маємо жодних сумнівів, що все у нас вдасться так, як ми запланували.
