Подорожуючи півднем Поділля туристи проїдуть за маршрутом: Крижопіль - Голубече - Красносілка - Миролюбівка - Урочище «Княгиня» - Піщанка - Рудниця - вузькоколійка до станції Каташин (Дохно) - Білий Камінь – Ольгопіль- Анютине - Чечельник - Бритавка - Луги - Чорномин - Рудниця – Крижопіль. Довжина маршруту: 150 км.
Мальовничий шестиденний велосипедний маршрут розпочинається від залізничного вокзалу в селищі Крижопіль. Для подорожуючих, що прибувають по обіді пропонується оглядова екскурсія по містечку, яка закінчується в чудовому просторому місцевому парку відпочинку. Розміщення групи на ночівлю пропонується в затишному готелі-ресторані, що знаходиться поруч з парком. Ось як описав маршрут речник ГО «Акорд» Олександр Гіроль:
«1-й день: Крижопіль – Заболотне – Голубече 25 км. Маршрут починається з центру парку. Рухаючись не північ через центральний вхід потрапляємо на дорогу Ямпіль – Умань і звертаємо праворуч на схід. Через 2 км руху на перехресті звертаємо праворуч на південь. Далі ґрунтова дорога веде до яру. Через місток перетинаємо верхів’я р. Дохна (права притока р. Південний Буг) і піднімаючись яругою потрапляємо на лісовий кордон обходу №8 Заболотненського лісництва Державного підприємства (Крижопільське лісове господарство). Рухаючись лісовою дорогою приблизно 200 м, потрапляємо на «Козацький кіш» (Рекреаційний пункт створений громадською організацією Крижопільське козацтво, яка налічує 119 козаків). Через 70 м на південь розміщений зразковий лісовий розсадник Вінницького Державного Управління лісового господарства. Після знайомства з розсадником та поласувавши малиною вирушаємо через правий південний кут розсадника до Барвінкового яру. Схили яру вкриті надзвичайно густим та зеленим килимом барвінку (Vinka minor L), який буяє під височенними кронами величних дубів. Стежка проходить по дну яру (урочище «Жабокрицька дача»), який наповнюється водою лише під час танення снігів або сильних дощів. З правого боку по маршруту примикають ще два великі яри. Стежка проходить чарівною подільською дібровою до джерела яке наповнює невеликий зариблений ставок. Залишивши зліва дитячий санаторій, рухаємось долиною на схід до дамби в кінці зарослого очеретом безводного ставка. Навпроти дамби ліворуч повертаємо на північ на квартальну просіку. Через 2 км перетнемо асфальтовану дорогу. Перед туристами відкриється панорама еколого-просвітницького центру в обході №7 Заболотненського лісництва державного підприємства «Крижопільське лісове господарство», який облаштований прекрасними дерев’яними композиціями. Для юних мандрівників особливо цікавою буде «Екологічна стежка» з інформацією про флору і фауну Поділля. Поряд з рекреаційним пунктом знаходиться оригінальний шинок «Лісовий затишок», де можна скоштувати посеред природи смачних національних страв. В кінці «Екологічної стежки» знаходимо лісову дорогу, яка веде впродовж 3 км на північ до мальовничого ставка (місцева назва «Курятник»). Обминаємо став праворуч і рухаємось ще 2 км на північний захід до початку села Заболотне. Вибираємо дорогу, що обминає село з правого боку і через 1,5 км приводить нас до маленького центрального ставка, біля якого знаходиться музей, відомого на весь світ, засновника науки мікробіологія Данила Кириловича Заболотного, який зробив вагомий внесок для перемоги людства на чумою та іншими страшними інфекційними хворобами. Відвідавши музей, проїжджаємо центром села на захід до пам’ятника загиблим воїнам (через 300 м ліворуч). Відразу за пам’ятником оминаємо середньо освітню школу та профтехучилище, що розміщені на одній території, і повертаємо ліворуч на дорогу, яка нас виведе за село, і далі, рухаючись на південь між полями, через 5 км, ми знову повернемось в Крижопіль до залізничного вокзалу. З південної сторони перону вокзалу облаштована пішохідна доріжка, по якій перетинаємо колії і опиняємось на роздоріжжі. Відповідно до напряму вказівника, вибираємо середню вулицю, і рухаємось в кінець, поки через 300 м не виїдемо на об’їзну дорогу - вул. В’ячеслава Чорновола. Навпроти, через дорогу, обережно спускаємось вузькою стежкою попід яр, яка через 800 м приведе нас до джерела «Гірня». Далі стежка виведе до першого Голубецького ставка (колишня водокачка), потім до другого – купального. Доїжджаємо до центра села, оглядаємо старовинну церкву праворуч, і, перетнувши центральну дорогу, за вказівником рухаємось попід третій став до садиби «Три вербички» - зупинка №1 для наметового містечка на березі зарибленого ставу.
2-й день: Голубече – Красносілка – Миролюбівка – урочище «Княгиня» 20 км. Продовжуємо рух попід річечку до четвертого ставу, потім його правим берегом до дамби, і далі насипною дорогою прямо в кінець села. Спускаємось в долину за селом до вказівника, повертаємо ліворуч і по ґрунтовій дорозі продовжуємо рух долиною до в’їздного знака села Красносілка (від кінця с. Голубече до знаку с. Красносілка 2 км). Біля знаку села перетинаємо дорогу і 4 км продовжуємо рух долиною по ґрунтовій дорозі до лісу. В період з кінця травня по серпень мандрівники зможуть поласувати тут лісовими черешнями, які у великій кількості зустрічаються на шляху. Далі рухаємось лісом 2 км, доки не виїдемо до піщаного кар’єру, що знаходиться близько 1 км за лісом у Піщанському районі. Зразу за кар’єром побачимо роздоріжжя. Вибираємо дорогу, яка веде долиною річки Кам’янка, до центру села Миролюбівка (3 км). Проїхавши сільський стадіон, піднімаємось на центральну дорогу, повертаємо праворуч і продовжуємо підйом на церковну гору, де розташовано сільський музей під відкритим небом, звідки відкривається чудовий вид на долину річки. Поряд є краєзнавчий музей, створений Ущапівським Ф.І. Тут щорічно проводяться міжнародні пленери за участі відомих митців, роботи яких також представлені в музеї. Через дорогу, навпроти пам’ятника першому трактору, за вказівником спускаємось до річки, і далі, старою сільською дорогою, що лежить вздовж річки ще 5 км (до вказівника) рухаємося шляхом первозданної природи в урочищі, яке має назву «Княгиня». Русло річки «Кам’янка» зникає під землею біля с. Красносілка Місце повторного витоку річки «Кам’янка» біля с. Миролюбівка Зупинкою №2 для наметового містечка та відпочинку стане чудова галявина по ліву сторону річки. Галявина – є чудовим місцем для пікніка, до того ж поруч з нею, з під гори потужним потоком б’є джерело цілющої води (її хімічні показники не поступаються карпатським водам), а поруч ще одне джерело, насичене сірководнем, на кшталт трускавецької води «Нафтуся» В останнього з князів Долгорукових було дві доньки. Старшій Єлизаветі батько залишив у спадок маєток у селі Дмитрашківка. Вона одружилася з князем Трубецьким, після його смерті вдруге вийшла заміж за швейцарського підданого Вінклера. Княгиня Трубецька-Вінклер мала потяг до медицини. Єлизавета займалася збиранням лікарських трав і сама готувала різні настоянки, відвари, креми та безкоштовно лікувала жителів Дмитрашківки. По медичну допомогу до неї зверталися люди з навколишніх сіл та волостей, і вона охоче допомагала усім. Єлизавета Петрівна збудувала в кінці Ярів собі палац із широкими терасами, посадила фруктовий сад і виноградники. Це був один з наймальовничіших краєвидів Дмитрашківки. Під'їжджали до палацу з боку Піщанки. Від Дмитрашківки можна було доїхати Ярами, але там усе поросло чагарниками. Згодом, у 1890-х роках, вона найняла майстрів і проклала дорогу через Яри. У своєму палаці княгиня прожила майже до смерті. Вона померла у Франції в 1908 р., але її тіло перевезли до садиби й поховали у сімейному склепі. Там уже спочивав її син, який помер у молодому віці. Після революції 1917 р. палац був вщент зруйнований, залишився тільки склеп, який стоїть і досі. До цього часу не знайдені скарби княгині, сховані десь посеред ярів, під кам’яними брилами або корінням вікових дерев.
Варто зазначити, що маршрут пролягає Південними Товтрами (дно древнього моря, що зникло мільйони років тому), особливістю яких є те, що рельєф сформовано осадовими карстовими породами та наявністю великої кількості порожнин, куди зникають, а потім знову виходять на поверхню ріки, як то річка «Кам’янка». На шляху зустрічаються кам’яні брили, вагою в сотні тон, гроти та печери. Отож буде цікаво побродити околицями урочища, оглянути залишки палацу княгині, що знаходяться поруч з галявиною, чи піднятися на скелю, аби помилуватися видом згори, чи прогулятися яром на захід, в бік села Дмитрашківка повз залишки стародавніх будівель до «Озера лілій».
3-й день: урочище «Княгиня» – Піщанка – Рудниця 15 км. На слідуючий день долаємо крутий схил лісом з півдня галявини (обхід №1 Піщанського лісництва державного підприємства «Крижопільське лісове господарство»), через 1 км ми на горі. По дорозі, оглядаємо склеп княгині і продовжуємо рух на південь, доки не виїдемо на автомобільну дорогу ТО225 Піщанка - прикордонний перехід «Болган». Звертаємо ліворуч і через 2 км дістаємось районного центру Піщанка. Проїжджаємо центральною дорогою до виїзду з містечка в бік Чечельника. За населеним пунктом з’їжджаємо на польову дорогу і дістаємось лісу (Рудницьке лісництво державного підприємства «Крижопільське лісове господарство»). Ще через 2 км робимо зупинку в лісовому курені «Три дуби» неподалік села Рудниця. Далі дістаємось залізничного вокзалу на станції Рудниця і робимо посадку на потяг Подільської вузькоколійки Рудниця - Гайворон, який відправляється в 15 год. 52 хв. Мандрівка єдиною в центральній та південній Україні вузькоколійною залізницею не залишить нікого байдужим, і ви відкриєте мальовничу красу південного Поділля. Через півтори години незабутньої подорожі виходимо на станції Дохно. Від станції потрібно ще подолати відстань по прямій 3 км, щоб дістатись села Каташин, де відвідуємо надсучасне сільськогосподарське підприємство та ночуємо в готелі на території цього підприємства - зупинка №3.
4-й день: Рудниця – Каташин – Жабокричка – Білий Камінь – Ольгопіль 30 км. З Каташина, на схід через село Жабокричка, вирушаємо до стародавнього трипільського поселення поблизу с. Білий Камінь (15 км). Трипільська культура - стародавня культура народів, що населяли наші землі 5- 7 тисяч років до нашої ери. Заповідник «Трипільська культура» з'явилася лише в 2003 році на Черкащині, де і були вперше знайдені залишки таких поселень. Поселення відноситься до III-IV століття до н.е, площа складає 450 га, це найбільш відоме поселення того часу. Послухавши розповідь про трипільську культуру, розумієш, що нам - українцям є чим пишатися. Вигляд будівель трипільської доби. На Вінничині виявлено окремий чечельницький мікрорегіон трипільської культури, який розташований в басейнах верхніх течій річок Дохна та Савранка Правобережжя середньої течії Південного Бугу. На сьогодні тут відомо сім поселень трипільської культури (Стратіївка, Білий Камінь, Жабокричка, Луги, Чечельник, Вишенька, Кривецьке). Продовжуємо рух до селища Ольгопіль (ще 15 км). В селі знайдено поховання періоду Київської Русі, є пам'ятки черняхівської культури. Ночуємо на зупинці №4. В Чечельнику оглядаємо православний та католицький храми, а також туристичні атракції, національного природного парку «Кармелюкове Поділля»: Курган «Замогила» біля с. Ольгопіль Козацький курган біля с. Стратіївка Пасіка в с. Анютине Ботанічна пам’ятка природи «Терещуків яр» Партизанська землянка Лісівничий еколого-просвітницький центр Ботанічний заказник «Бритавський»
5-й день: Ольгопіль – Стратіївка – Анютине – Чечельник – Вербка – Бритавка 30км. На ночівлю зупиняємось на зупинці №5 в ботанічному заказнику «Бритавський»
6-й день: Бритавка – Луги – Чорномин – Рудниця 25 км. З Бритавки, через населені пункти Луги та Чорномин повертаємось до станції Рудниця. В Чорномині варто оглянути палац панів Чарномських (зменшена копія резиденції президента Сполучених штатів Америки - Білого Дому з овальним залом). На станції «Рудниця», при наявності вільного часу до посадки на потяг, можемо здійснити екскурсію по території сучасного цеху переробки деревини та контори Рудницького лісництва Вінницького обласного Управління лісового господарства . Від Рудниці можна потягом дістатись до будь якого регіону України» .
