Майже на стику Вінницької та Одеської областей, у тій місцевості, де в річку Савранку впадає Рогузка, стоїть велике мальовниче подільське село Ольгопіль. У писемних джерелах воно вперше згадується у 1780 році. За однією з версій теперішню назву йому дала Катерина ІІ, яку на шляху з Таврії тут наздогнала звістка про народження внучки Ольги. Імператриця на радощах вигукнула, обводячи довкола рукою: «Хай це поле назавжди буде Ольговим». Казна викупила землі під селом та перетворила його у повітове містечко, яке жваво розвивалося. Втім, і тепер Ольгопіль знають. У місцеве господарство з виробничих питань завертають бізнесмени з країн ЄС, а жителі з довколишніх сіл, і навіть з райцентру Чечельник, приїжджають сюди, щоб зробити гарне фото на пам’ять.
Буде площа поетів
Насолоджуюся сільським пейзажем... Красиво обрамлені гладенькі зелені газони, невеликі фонтани щось розповідають журавлю та гусці з гусенятами, а ті зачаровано дивляться на кольорову тротуарну плитку, ряди декоративних дерев та оригінальних світильників. Оаза починається від флагштоків з прапорами України, Вінницької області та агрофірми «Ольгопіль» і віддзеркалюється в сучасних і чистих вікнах контори господарства, готелю, сільської ради та будинку культури «Україна». Дорога тут закрита для проїзду клумбами з квітами і по асфальтівці діти безпечно катаються на роликах. Бачу, що біля пам’ятника О. Пушкіну, який зроблено на сучасний манер і з почуттям гумору, хтось із гурту декламує: «Ай да Ольгополь, /Черт бы тебя драл, /Запомнится мне это городишко, /Здесь ось в подводе я сломал, /Да сто рублей спустил в картишки…»
Знайомлюся. Завідуюча кабінетом методики викладання іноземних мов Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Валентина Гусіна приїхала по роботі в місцеву школу і вражена тією увагою, яку директор агрофірми «Ольгопіль» Павло Каленич надає всебічному розвитку дітей, виявила бажання з ним зустрітися. Заодно сільські учителі показали їй пам’ятник, історія створення якого цікава.
Кілька років тому обласна газета опублікувала дивовижну інформацію, мовляв, у Парижі на горищі в одного бібліофіла знайшли невідоме видання поезії поета. Як підтвердження надрукували вищенаведеного вірша. «Сенсація» була розміщена у номері… за перше квітня, проте на це мало хто звернув увагу, бо Пушкін був у Тульчині, а звідти тоді іншої дороги ніж через Ольгополь, до Одеси, куди він їхав, не було. П.Каленич (він неабиякий жартівник) тоді привселюдно пообіцяв встановити пам’ятник поету, рукопис викупити і передати до сільського краєзнавчого музею. Кмітливі сільчани завчасно і від щирого серця на відкриття пам’ятника надіслали запрошення відомим людям. Таким, що область ударними темпами зробила дорогу від райцентру до села, проклавши 12 км асфальтівки. Було справжнє свято: приїхали гості, свої роботи на огляд виставили сільські майстри ужиткового мистецтва, вишивальниці, художники...
« Буде в селі площа поетів», — повідомив керівник господарства. Ідемо до Будинку культури оглянути виставку робіт вихованця місцевої школи, фотокореспондента газети «День» Бориса Корпусенка. Знімки чудові! Гостя приємно здивована тим, що у селі є що побачити.
З піснею цікавіше жити
В Ольгополі два дитсадки, а це зручно для батьків. Зі слів секретаря сільської ради Галини Бурбело, місця вистачає для всіх малят. Директор місцевої школи Віктор Кікавський повідомив: «У розвитку ми не відстаємо від міських шкіл. Наші учні успішно виступають на олімпіадах». Господарство всіляко сприяє тому, щоб навчальний процес був сучасним. Зокрема придбало комп’ютерний клас (їх уже два), мультимедійну дошку тощо. «Павло Євгенович любить дітей, — приєднується до розмови заступник директора школи з навчальної частини Валентина Жужман. — Прийде розпитає нас, що ще треба, а потім пропонує учням зіграти у теніс і каже їм: якщо виграєте у мене, то будете мати, наприклад, ще два тенісні столи. Він, зрозуміло, програє...»
Після занять учні не вештаються без діла, бо позашкільна програма спрямована на формування здорового способу життя. Діють секції з футболу, волейболу, гуртки — хореографії, географічний, юний хімік. Власне, у проведенні дозвілля діти беруть приклад з дорослих. Хоровий колектив агрофірми, який має звання народного, — лауреат всеукраїнських фестивалів. Навіть у Польщі йому аплодували за майстерне виконання українських народних пісень. «З піснею життя цікавіше», — зауважив соліст хору Василь Дудник, який працює у тваринницькій галузі. До речі, його дружина очолює сільський театральний гурток. «А наш зведений ансамбль «Файні молодички» на свята обов’язково у райцентр запрошують», — зазначив директор Будинку культури Юрій Мацько.
Ростуть чемпіони
На сільському ставу, що розкинувся на площі 70 га, 25 школярів безкоштовно займаються веслуванням на байдарках і каное в Ольгопільському філіалі Вінницької обласної спеціалізованої ДЮШ олімпійського резерву ім. Ю. Рябчинської. Треба було бачити повні очі щастя у п’ятикласниці Іри Олійник, яка цього дня вперше плавала без «крил» (пристосування, яке не дає човну перевернутися. — Авт.). Вона новачок, та вже є в селі чемпіони. Так, Володимир Корбут виборов перше місце в обласних змаганнях серед юнаків і тепер виступатиме за збірну області. Тренером у сільських дітей — майстер спорту України з веслування на байдарках і каное Ірина Ясненко. «З Вінниці мене і чоловіка як молодих спеціалістів запросив Павло Євгенович. Ми приїхали подивилися, і село нам сподобалося. Агрофірма своїм коштом винаймає для нас квартиру... Тут здібні діти», — зазначила вона.
Господарство збудувало тренувальну базу та опікується розвитком цього виду спорту. Звісно, це обходиться не в копієчку. «У селі живуть такі самі люди – здібні, творчі, працелюбні. Треба любити Батьківщину не лише словом, а й своїм гаманцем», — зауважив П. Каленич.
На флагмані ольгопільського надводного і підводного флоту двощогловому вітрильнику «Святих Петра і Павла» добираємося на туристичний об’єкт — на невеликий острів серед ставу. Цікавлюся у керівника: «А де ж флот підводний?» У відповідь чую жартівливе: « Та ж підводами сільські рибалки на став їдуть». На острові створено добрі умови для відпочинку. Навіть світло і питна вода є. Сюди господарство запрошує ветеранів села, випускників школи, тут хлібороби справляють обжинки...
Село треба любити
Герой Соціалістичної Праці, колишній ланковий, пенсіонер Іван Щербатий назвав П. Каленича керівником нової формації. Він має рацію. Держава відзначила працю директора агрофірми орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, люди обрали його депутатом обласної ради. Ветеран зауважив: «20 років тому він очолив наше господарство, яке було у важкому стані. З тих пір ми поступально розвиваємося, а ось сусідні господарства розвалилися».
АФ «Ольгопіль» — елітне насіннєве господарство та має ліцензійні угоди з усіма селекційними центрами в Україні, а також німецькими і чеськими. Із заводу, який на місцевому току збудований з новітнього обладнання німецької фірми «Pepkus», відправляють замовникам насіння зернових культур і сої європейської якості. Тутешні поля щедрі на врожай: на круг збирають по 66 ц зерна зернових культур та по 582 ц цукрового буряку в заліковій вазі. Зберігати врожай є де. Угосподарстві став до ладу елеватор. На машинно-тракторному парку добрі умови для праці водіїв, механізаторів, інженерів.
Звісно, темпи розвитку тут не такі стрімкі і показові, як у вертикально-інтегрованих структур. Цікаво: якби П. Каленич управляв виробництвом з міста або з-за кордону, то чи були б кінно-спортивні змагання на приз агрофірми, чи оголошувала б вона конкурс на кращий сільський двір, чи переймалася б так розв’язанням соціальних питань? Навряд чи. У рік господарство може робити до півкілометра асфальтівки. І робить, проте реальна потреба у добрих дорогах велика. «Треба подумати над законом про пріоритетний розвиток села, який діяв за СРСР. Тоді за збудовані об’єкти соцкультпобуту держава повертала гроші господарствам», — зазначив керівник.
Справді, щоб молодь залишалася у селі, треба створювати умови. Деінде доброго механізатора вже проблема знайти. В Ольгополі, хоча в господарстві працює понад 170 осіб, є певний надлишок робочих рук. Тому керівник кожний новий об’єкт рахує на свій лад: запрацювала пекарня – 8 робочих місць, на третьому поверсі контори відкрили готель – 3 жінки отримали роботу і так далі. Неабиякі можливості щодо працевлаштування він пов’язує з розвитком тваринницької галузі. Проекти будівництва комплексів уже розроблено.
Гроші задля особистого збагачення не вирішують усі питання. В сучасного фермера має бути справжня любов до села, землі та до своєї праці. Має бути людське спілкування. Бізнес повинен поєднуватися з культурою і навколишньою красою, переконаний Павло Каленич.
Олег Чабан
