Азот
Як відомо, соя отримує азот двома шляхами: з грунту і з повітря завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями, які утворюють колонії на корінні культури. Частка азоту, отриманого другим шляхом, може коливатися від 25% до 75% усього азоту, отриманого рослиною. Мабуть, усі, хто вирощує сою, здійснюють інокуляцію з метою більш ефективного постачання сої азотом.
На полях, де раніше соя не вирощувалася, вчені Університету шт. Небраска вважають інокуляцію обов’язковою, додаючи, що внесення інокулянту в грунт на таких полях дає більшу прибавку врожайності, ніж інокуляція насіння. На полях, де соя вирощувалася й раніше, добрий результат дають як інокуляцію грунту, так і інокуляція насіння.
Вчені вищезгаданого університету проводили порівняльне дослідження впливу внесення азотних добрив до сівби на врожайність сої. Дійсно, в цьому випадку врожайність зростала до 1,5 разів, однак прибавка врожайності залежала від стану грунту в подальшому, тож не могла бути передбачена при внесенні добрив. Найчастіше допосівне внесення азотних добрив забезпечувало прибавку врожайності там, де надходження азоту від пожнивних залишків попередника були дуже низькими, або здатність грунту до мінералізації азоту була низькою, або ж показник рН грунту був низьким, що перешкоджало утворенню бульбочок на корінні. В цьому випадку внесення 56,5-113 кг/га азоту забезпечувало суттєве зростання врожайності.
Інше дослідження вивчало вплив на урожайність сої внесення азотних добрив на ранніх стадіях вегетації. Воно показало, що між початком цвітіння і виповненням стручка поглинання соєю азоту досягає 4,5 кг/га щодня. Там, де є потенціал високої врожайності (наприклад, на зрошуваних землях), забезпечити прибавку врожайності може внесення азотних добрив на стадії початку зав’язування стручків. Тому для зрошуваних земель з високим потенціалом (порядку 3,5 т/га сої і вище) рекомендується вносити в цій стадії 22,5-45 кг/га азоту. Водночас учені зауважують, що спрогнозувати прибавку врожайності в даному випадку в конкретному господарстві можна лише експериментальним шляхом.
Фосфор
Соя більш толерантна до низького вмісту фосфору в грунті, ніж більшість інших основних культур. На відгук сої на фосфорні добрива може впливати навіть вміст фосфору в підстилаючих породах: якщо він досить високий, соя відгукується на внесення фосфорних добрив тільки за умови низького вмісту цього елементу в грунті.
Загалом ефект від внесення добрив під час сівби сої невисокий. Вчені це пояснюють тим, що сою сіють за більш високої температури грунту, ніж, наприклад, кукурудзу. За низького початкового вмісту фосфору в грунті смугове внесення ефективніше, ніж внесення врозкид. В першому випадку зона внесення дорив має розташовуватися на відстані 25-38 см убік від рядка і за 7,5-15 см глибше глибини висіву. При внесенні фосфорних добрив під час сівби їх слід вносити не ближче, ніж за 2,5 см від насіння з метою запобігання пошкодженню насіння під час проростання. За дуже низького вмісту фосфору в грунті американські вчені рекомендують вносити 68 кг/га Р2О5, за низького – 22,5 кг/га, за середнього й високого фосфорні добрива не потрібні.
Інші елементи
Калій. Найефективнішим способом внесення вчені Університету шт. Небраска називають внесення врозкид до сівби. За дуже низького вмісту калію в грунті (до 40 частинок обмінного калію на мільйон) рекомендується вносити 68 кг/га К2О, за низького (40-75 частинок на мільйон) – 45 кг/га, за середнього (75-125 частинок на мільйон) – 22,5 кг/га, за високого додаткове удобрення калієм не потрібне.
Сірка. Оскільки соя толерантна до низького вмісту сірки в грунті, вона досить рідко потребує внесення цього елементу.
Цинк. Соя краще переносить низький вміст цинку в грунті, ніж кукурудза, але за дуже низького вмісту цинку внесення цього елементу може справити відчутний ефект. Тож за дуже низького вмісту цинку вчені Університету шт. Небраска рекомендують вносити 1,1 кг/га цинку в рядок або 5,7 кг/га врозкид на карбонатних грунтах і 11,3 кг/га на некарбонатних.
Залізо. Хлороз характерний для карбонатних грунтів. Це складна проблема, яка вимагає спеціальних заходів, що включають вибір гібридів чи сортів, вибір оптимальної густоти сівби, внесення добрив і препаратів з сівбою і по листу.
Сорти й гібриди в такій ситуації слід вибирати толерантні для хлорозу.
Густота сівби впливає на толерантність сої до лужних грунтів – навіть якщо сорти чи гібриди самі по собі толерантні. Хлороз сильніше проявляється за низької густоти.
Якщо вибором сорту чи гібриду та регулюванням густоти сівби справитися з хлорозом не вдається, слід внести хелат заліза. Найефективнішим є його внесення під час сівби. Норма внесення залежить від інтенсивності хлорозу, але зазвичай становить від 1,1 до 4,5 кг/га продукту – порошку, легко розчинного в воді. Вилив робочої рідини – 200-250 л/га, внесення здійснюється під час сівби, при цьому жодне інше добриво під час сівби не вноситься.
Прибавка врожайності сої завдяки листовому внесенню заліза нестабільна. Часто після того, як листове внесення заліза зняло симптоми хлорозу, згодом він знову з’являється. Ефективність листових підживлень знижують висока температура повітря та вітер. Щоб остаточно вирішити проблему, може знадобитися 2 чи 3 внесення 1%-го розчину сульфату заліза (FeSO4). Більш концентрований розчин може «підпалити» листя.
Для листового внесення можна використовувати й хелати заліза. До розчину також рекомендується вносити 0,6% карбаміду. Листові підживлення слід починати з появою перших симптомів хлорозу і повторювати кожні 7-10 днів, поки не з’явиться молодий приріст листя без симптомів хлорозу.
Таблиця. Винесення поживних елементів соєю з середнім урожаєм у шт. Небраска (3-3,5 т/га), кг/га
|
елемент
|
Винесення з бобами
|
Загальне винесення
|
|
азот
|
213
|
357
|
|
Р2О5
|
50
|
84
|
|
К2О
|
75
|
160
|
|
сірка
|
5,7
|
22,5
|
|
Цинк
|
0,05
|
0,4
|
