Посіви, що розміщені по парових і зернобобових культурах і за умов раннього відновлення вегетації, по мерзлоталому грунту краще не підживлювати, а перенести цю операцію на кінець фази кущення.
Слід зазначити, що підживлення посівів озимини азотними добривами по мерзлоталому грунту свого часу було заборонене екологічним стандартом через ризик їх змиву у водойми, тому застосовувати цю операцію слід як виняток на полях із рівним рельєфом.
Щодо багаторічних трав, то першочерговим заходом у ранньовесняний період є проведення оцінки стану посівних площ. Для отримання повноцінної продуктивності конюшини 1-го року використання необхідно мати 150-180 рослин/м2, люцерни 1-го року – 180-200, 2-го – 120, 3-го – 80.
Якщо зберіглося лише 30-50%, в конюшину можна підсіяти пажитницю однорічну (25 кг/га), віко-вівсяну суміш (80-100 кг), гірчицю білу (10-12 кг), суданську траву (10-15 кг); в люцерну 1-го року – люцерною (10-12 кг) або суміш люцерни із злаками (стоколос безостий, кострицю лучну або тимофіївку лучну) за будь-якої кількості жилих нір мишей слід розкласти зернові принади, оброблені препаратами типу Шторм 0,0005%.
Посіви трав 2-го і 3-го років слід проборонувати або неглибоко продискувати. Злаковобобові слід підживити нормою по 45-60 кг/га азоту, фосфору і калію, бобові 2-го і 3-го – по 45-60 кг/га фосфору і калію.
Кукурудзу на силос краще вирощувати як і зернову, 30-40% ранньостиглих сортів, 40-45% - середньоранностиглих, 20-30% - середньостиглих.
Ярі колосові культури (пшеницю і ячмінь) доцільно розміщувати після бобових культур та таких, що вирощуються на достатньо удобрених фонах. Після гарних попередників (пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику) можна сіяти овес. Не рекомендується висівати овес після цукрових буряків, які мають спільних з ним шкідників.
Під ярі зернові культури фосфорні та калійні добрива слід внести з осені, а азотні – у весняний період. При цьому половину загальної дози азоту необхідно застосовувати до сівби
На родючих грунтах під ярі зернові культури необхідно внести азот у дозі 45-60 кг діючої речовини, на бідних – 60-70 кг. За розміщення вівса після належно удобрених просапних культур можна обмежитись припосівним унесенням добрив.
При достатньому зволоженні під кормовий ячмінь крім передпосівного внесення (30-40 кг/га) азоту доцільне дворазове підживлення: перше (30-40 кг/га) – у фазі кущення, друге (30 кг/га) – у фазі колосіння. Загальну дозу азоту можна довести до 100-120 кг/га.
Для пивоварного ячменю дозу азотних добрив слід зменшити на 25-30%.
Слід ураховувати, що яра пшениця має менш інтенсивне кущення, тому частину азоту (30-40 кг/га) доцільно внести під передпосівну культивацію. У зоні достатнього зволоження підживлення пшениці азотом слід проводити у два етапи - у фазі виходу в трубку – третина від загальної дози і у фазі колосіння - решту 20% дози.
Під овес слід вносити залежно від умов від 30 до 60 кг/га азоту. Менші розрахункові дози слід вносити під передпосівну культивацію. При дозах 60 кг/га частину добрив треба переносити на фазу виходу у трубку.
