Сівозміна
Говорячи про сівозміну, науковці університетів штатів Небраска та Канзас а також дослідної станції Міністерства сільського господарства США в Акроні (шт. Колорадо) ледь не першим ділом відзначають, що глибока коренева система культури виснажує запаси грунтової вологи. Так, дослідження, проведені в шт. Канзас, показали, що при наявності соняшнику в сівозміні взагалі кількість вологи, доступної для озимої пшениці, зменшується на 50-75 мм навіть після пару. За даними досліджень у Північній Дакоті, на зрошуваних землях культура споживає 230 мм вологи за сезон. Також науковці Університету Північної Дакоти нагадують про накопичення бур’янів, патогенних мікроорганізмів, шкідників, падалиці а також фіто токсичність для соняшника пожнивних решток цієї ж культури.
Яку ж сівозміну вони пропонують? Як не дивно — не 7-8-пільну, як це роблять наші борці за родючість грунту. Згадуючи про те, що в умовах монокультури з-поміж усіх хвороб фермери стикатимуться в першу чергу з білою гниллю, науковці Університету Північної Дакоти рекомендують з метою зниження її проявів впроваджувати… 3-4-пільну сівозміну. При цьому додаючи, що якщо на полі не було проблем з хворобами, сівозміну можна скоротити, а якщо були — необхідно подовжити. А суворо застерігають американські вчені місцевих фермерів тільки від висіву соняшнику на одному полі два роки поспіль.
Наприклад, для регіону Високих Рівнин пропонуються наступні варіанти сівозмін:
озима пшениця – соняшник – просо – пар;
озима пшениця – кукурудза – соняшник – пар;
озима пшениця – кукурудза – соняшник – сорго – пар;
озима пшениця – соняшник – пар – озима пшениця – просо – пар.
Вчені Північної Дакоти пропонують наступні варіанти:
соняшник – низькостеблові зернові – бобові;
соняшник – соя – низькостеблові зернові;
соняшник – бобові – низькостеблові зернові – низькостеблові зернові або льон;
соняшник – низькостеблові зернові – соя – кукурудза.
При цьому вчені відзначають, що особливо добре соняшник росте після пару а також після культур з мілкою кореневою системою, таких, як пшениця чи просо.
Падалиця, як відзначають науковці, добре контролюється паром чи низькостебловими зерновими культурами.
Часом довжина сівозміни буває обумовлена застосованими на попередниках гербіцидами. Наприклад, соняшник рекомендується сіяти не раніше ніж через 3 роки після застосування сульфонілсечовин. А з метою уникнення білої гнилі, вертицильозу, фомозу рекомендують 4-пільну сівозміну, яка включає 2 роки висівання злакових.
Також вчені Університету Північної Дакоти відзначають, що сівозміна знижує ризик ушкодження шкідниками, але не усуває його повністю, адже на поле можуть перелетіти шкідники, що перезимували в грунті або пожнивних рештках соняшнику на інших полях.
В посушливі роки соняшник показує відносно хороші результати після короткостеблових зернових, ріпаку, льону.
Один з фермерів Північної Дакоти, ділячись своїм досвідом, пише, що практикує 4-пільну сівозміну: соняшник – пшениця – соя – кукурудза. Основна мета такої сівозміни, за словами фермера, не турбота про родючість грунту, а банальна мінімізація ризиків шляхом вирощування різних культур замість спеціалізації на одній-двох. Основним же принципом сівозміни на фермі є чергування широколистяних (соняшник, соя) культур зі злаковими. Як пояснив власник, це робиться для того, щоб не використовувати схожі гербіциди два роки поспіль. Від себе пояснимо, що резистентність бур’янів у США переросла у велику проблему.
До речі, до переваг соняшнику фермер відносить використання залишкового азоту від добрив, внесених під попередники. Наступником соняшнику обрана пшениця через відносно низьку (порівняно з кукурудзою, наприклад) потребу в волозі. Соя (обов’язково ГМ) допомагає фермеру боротися з бур’янами. І пшениця, і соя сіються шляхом прямого висіву. Соняшник сіють там, де в попередній рік були міжряддя кукурудзи.
Обробіток грунту
До обробітку грунту в американських учених — свій підхід. Наприклад, до конвенційного обробітку вони зараховують всі технології, за яких пожнивні рештки вкривають менше 30%, до міні-тілл — коли вони вкривають від 30 до 60% поверхні грунту, і до ноу-тілл — коли більше 60%.
Вирощування соняшника за технологією міні-тілл передбачає довгі сівозміни з метою контролю бур’янів. Ця технологія базується на грунтових гербіцидах, таких як трифлуралін (д. р., входить до складу зареєстрованого в Україні препарату Трефлан – ред.) та Соналан (д. р. еталфлуралін). Їх заробляють у грунт двічі: перший раз пізно восени чи рано навесні, другий — напередодні чи під час сівби. Ці гербіциди вносять у гранульованому вигляді — тоді вони не потребують опадів, щоб спрацювати. Дослідження показали, що таке внесення за 1–2 тижні до сівби забезпечує контроль бур’янів протягом 7–9 тижнів після сходів.
Поява гербіциду Спартан та технології Clearfield стимулювали поширення нульового обробітку грунту на посівах соняшнику. Технологія ноу-тілл включає грунтові гербіциди, які спрацьовують за умови зволоження, та гербіциди суцільної дії (гліфосат, паракват), які вносяться до сівби або після неї, але до появи сходів.
Альтернативним способом післясходового контролю широколистих і трав’янистих бур’янів є технологія Clearfield. Під час сівби за технологією ноу-тілл вчені радять приділяти увагу прибиранню пожнивних решток з рядка, в який здійснюватиметься сівба, і хорошому контакту насінини з грунтом.
Пожнивні рештки, як стверджують американські вчені, мають велике значення при вирощуванні соняшника в їхній країні, насамперед у протидії вітровій ерозії, іншим типам ерозії грунту та у сприянні снігозатриманню на полях.
Водночас у сухих умовах після прямої сівби соняшника (за один прохід) за використання певних типів сошників (дводискових) сходи можуть бути нерівномірними. Також у сухих умовах може виникнути пошкодження посівів при одночасному з сівбою внесенні безводного аміаку. Втім, сучасні сівалки, у яких очищувачі, розташовані перед дводисковими сошниками, обладнані устаткуванням для внесення як рідкого, так і сухого добрива, не мають таких проблем.
Гербіцидний захист
Проти широколистих бур’янів використовується гербіцид Спартан з д. р. сульфентразон (в ЄС не зареєстрована – ред.), який можна застосовувати в баковій суміші з гліфосатом, котра забезпечує захист протягом 6–8 тижнів. Хороший контроль трав’янистих бур’янів забезпечують гербіциди з д. р. сетоксидим (не зареєстрована в ЄС – ред.) та клетодим (зареєстрована майже в усіх країнах ЄС – ред.), а дику гірчицю — д. р. імазаметабенц (не зареєстрована в ЄС – ред.).
Спартан рекомендується вносити з осені. Однак він може викликати фітотоксичність залежно від структури грунту, вмісту в ньому органічної речовини та його рН (на карбонатних грунтах з рН більше 8). Як альтернативу допосівній культивації пропонуються гербіциди суцільної дії. Щодо доцільності внесення обох цих гербіцидів у баковій суміші тривають дискусії. Серед можливих методів — навіть випалювання стерні зернових перед сівбою соняшника. Однак при цьому зазначається, що випалювання знищує бур’яни, але не шкодить їх насінню в грунті.
В якості досходових гербіцидів застосовують д. р. ЕРТС (етил-діпропілтіокарбамат), трифлуралін, S-метолахлор, пендіметалін та вищезгаданий препарат Спартан. ЕРТС вносять з осені або перед сівбою, його потрібно негайно заробляти в грунт, а на грудкуватих і малогумусних грунтах норму його внесення слід знижувати. За умови традиційної технології обробітку грунту пендиметалін обов’язково заробляють в грунт, за ноу-тілл його можна вносити досходово — до 30 днів перед сівбою. Еталфлуралін заробляється в грунт на глибину не більше 5–6 см навесні, а в гранульованому вигляді його можна вносити з осені.
Як після сходові застосовуються гербіциди на основі д. р. імазаметабенц, сетоксидим (проти однорічних і пирію, обов’язково з прилипачем) та клетодим.
Разом з використанням гербіцидів не відкидаються й такі методи боротьби з бур’янами, як боронування й культивація. І навіть визнають їх необхідними, якщо гербіциди не спрацювали через погодні умови або появу резистентності у бур’янів.
