«Доволі тільки вимовити, навіть і подумки, саме гартовано дзвінке прізвище – Каленич, і перед внутрішнім зором умент виникне в усій гармонійній повноті колоритна постать козацького характерника, невтомного на усілякі проекти, іноді, здавалося б, неймовірні, з розряду забаганок-витребеньок, з кодовими назвами, до прикладу, «Острів Тузла-Два», «Невідомі вірші Пушкіна про Ольгопіль», «Трубачі Першої Кінної», «Косарі й сапальники підводного флоту», «Вітрильний крейсер «Св. Петро і Павло», «Гайок поетів» і т. ін., але, як один, спрямованих на головне – забезпечити стабільний економічний розвиток агрофірми «Ольгопіль», наочного прообразу аграрної України в недалекому майбутньому, гідний людини-трудівника добробут і духовну гармонію і комфорт за європейським стандартом» - читаємо у передмові.
Автор книги Микола Рябий зауважує, що створив доробок, бо відчував моральний борг перед своєю малою Батьківщиною, бо мало писав про неї.
– Мені здавалося, що, задумавши цикл романів, де на прикладі козацько-селянської родини простежується історія України від часів найдавніших до найновіших, я вийшов на свою тему… Один мотив об’єднує мої перші романи про опромінене в атомних перегонах покоління «Берег», «Вікна», наступні романи «Ще не вмерла Україна», «Малою кров’ю», «Аve vita», «Калина над прірвою», «Хто як Бог», художньо-документальні повісті про видатних подоляків – Данила Заболотного, Пилипа Желюка, Федора Собідка, Галину Сіру, Марфу Бабенко, і цей мотив – любов до рідної землі. І, навіть упорядкований мною подорожній щоденник арабського мандрівника Павла Халебського за часів Хмельниччини «Україна– земля козаків» – та ж таки своя тема… Відчуваю моральний борг перед цим краєм і прагну його спокутувати книгами на свою тему, зокрема і цією… – зазначив автор.
Книга вийшла накладом у 100 екземплярів. В її оформленні використали малюнки художника Івана Грищука та світлини Олександра Гордієвича.
