Активне поширення західного кукурудзяного жука по території України — в центр, на схід і на південь поки що стримується природним фактором, а саме грунтовою посухою, яка стала типовим явищем для цих регіонів наприкінці весни - у першій половині літа.
Жук вже давно міг масово мігрувати далі — все-таки пройшло більше 10 років з моменту його появи на території України. Але цього поки що не сталося, оскільки личинки можуть успішно живитися і розвиватися тільки у вологому грунті. Відповідно, в посушливому кліматі східних і південних областей розвиток личинок є вкрай ускладненим. В Україні західний кукурудзяний жук потрапив ще на початку 2000-х років, імовірно, з Румунії чи Угорщини. Спочатку його виявили на Закарпатті. За даними «Держпродспоживслужби», в останні роки близько 1000 га кукурудзи заселяється шкідником вже і на Прикарпатті — у Львівській та Івано-Франківській областях. 2–3 роки тому кукурудзяний жук був виявлений навіть у Вінницькій і Житомирській областях. Тобто, спостерігається поступове поширення шкідника в центральні регіони країни. Але найбільше від жука страждають Чернівецька область та Закарпаття.
Небезпечнішою для культури є личинки жука, аніж дорослі особини. Відкладання яєць нового покоління шкідника відбувається в другій половині липня - серпні, у верхній шар грунту (до 10 см) прикореневої зони кукурудзи, біля стебла. Яйця зимують, зазвичай, безперешкодно, оскільки витримують до -10°С. Навесні, за стабільної температури повітря понад +10 ᴼС відроджуються личинки (як правило, в травні), і ушкоджують кореневу систему культури з кінця весни і до середини літа. В цей час рослини вже мають 5–7 листків або більше і є дуже вразливими перед личинками — не зміцніле коріння вони поступово знищують, а надземна частина або в'яне, або ламається і вилягає. Шкода від дорослих комах є досить умовною, але в той же час вони здатні пошкоджувати жіноч і чоловічі суцвіття: волоть, нитки початків і зерно в фазі молочної стиглості. Внаслідок пошкоджень від імаго виникає підвищений ризик розвитку грибних захворювань: наприклад, фузаріозної або червоної гнилі качанів.
Ця проблема не є суто українською, вона існує всюди, де вирощують кукурудзу. Однак у Європі шкіднику протидіють системно, вживають карантинних заходів, щоб він не розповсюджувався на великі території. Західний кукурудзяний жук дуже небезпечний, адже за сприятливої погоди може заселити цілу область усього за декілька років.
Щоб обмежити розповсюдження цього шкідника, аграрії мають дотримуватися сівозміни, великі господарства можуть застосовувати просторову ізоляцію. Якщо кожного наступного року сіяти кукурудзу в іншому кластері на відстані у 10-20 км від торішніх посівів, це значно ускладнить поширення шкідника.
Найкраще у боротьбі із кукурудзяним жуком, як свідчить досвід українських аграрії, працюють гранульовані інсектициди, внесені під час сівби у прикореневу зону. Листові інсектициди знищують імаго шкідника, але не його личинки. Саме вони починають шкодити на ранніх етапах і можуть долати до 50 см у ґрунті у пошуках рослин кукурудзи. Тому ми радимо аграріям працювати саме із гранульованими інсектицидами.
Зокрема, рекомендується контактно-системний інсектицид «Антиколорад Макс» нормою до 0,2 л/га при появі шкідника. Втім, у першу чергу господарства застосовують карантинні заходи.
На жаль, західний кукурудзяний жук вже став масовим в Україні, і карантинні методи боротьби з ним не дають значного ефекту. Насправді, проблеми від цього фітофага значно ускладнюються через відсутність правильної сівозміни, її контролю з боку самого сільгоспвиробника і на рівні держави. Якщо на конкретному полі кукурудзи був виявлений жук, то в подальшому забороняється сіяти на ньому цю культуру протягом 3 років.
На жаль, проконтролювати це вкрай складно. Сам сільгоспвиробник часто нехтує цими правилами, а це тягне за собою ряд негативних наслідків. Монокультурне вирощування кукурудзи кілька років поспіль, чи то через інтерес до культури, чи через її високу прибутковість, провокує більш активне поширення шкідника, а в довгостроковій перспективі — ще й виснаження ґрунту. Поширенню кукурудзяного жука сприяють автомобільні і залізничні перевезення, а також відсутність спеціально розроблених ефективних хімічних методів боротьби з фокусом на цього шкідника.
У боротьбі з цим шкідником рекомендуються, як правило, загальні методи боротьби: наприклад, обробка насіння системними інсектицидними протруйниками або ж застосування контактних ґрунтових інсектицидів. Так протруйник Форс®Зеа забезпечує превентивний контроль широкого спектру ґрунтових шкідників включаючи й лічинок західного кукурудзяного жука.
