Сидерати — дешевий, природний, безпечний для людини та довкілля вид зелених добрив, що підвищують урожайність культурних рослин удвічі-вчетверо й більше разів, акумулюють азот, фосфор і калій, розпушують ґрунт на глибину до 7 м, очищують його від збудників захворювань рослин, пригнічують ріст бур’янів, сприяють зниженню заселення ділянок шкідниками, досить невибагливі, тому проростають навіть на малопродуктивних ґрунтах.
Сидерати — дешевий, природний, безпечний для людини та довкілля вид зелених добрив, що підвищують урожайність культурних рослин удвічі-вчетверо й більше разів, акумулюють азот, фосфор і калій, розпушують ґрунт на глибину до 7 м, очищують його від збудників захворювань рослин, пригнічують ріст бур’янів, сприяють зниженню заселення ділянок шкідниками, досить невибагливі, тому проростають навіть на малопродуктивних ґрунтах.Розрізняють такі форми сидерації:
— основна — із застосуванням отави багато- й однорічних трав на зелене добриво та заміни чорного пару на сидеральний. Парозаймаючі культури висівають із застосуванням на добриво всієї зеленої маси, а за необхідності — отави;
— підсівна — із підсіванням насіння зелених добрив уздовж рядків одразу після сівби покривної культури. Після збирання основної культури на високому зрізі нарощують зелену масу сидератів, яку приорюють під наступну культуру;
— проміжна (післяукісна та післяжнивна): післяукісна — у першій половині вегетації після звільнення поля від однорічних трав або кукурудзи на силос; післяжнивна — у другій половині вегетаційного періоду після збирання ранніх зернових культур — озимих та ячменю, ранніх овочевих — редиски, капусти, огірків тощо.
Для зеленого добрива підходять культури, які здатні за короткий період часу дати найбільший приріст зеленої маси. Крім цього, потрібно враховувати, що посів сидеральних культур потрібно здійснювати в осінні місяці, а це є ще однією особливістю — стійкість до осінніх холодів і короткого світлового дня без шкоди для приросту зеленої маси. Основний принцип використання зелених добрив такий: за два-три тижні після посіву зелену масу сидеральних культур скошують і заорюють. Таким чином, у ґрунті утворюється свого роду прошарок із зеленої маси, що під час розкладання виконує роль зеленого добрива.
На сидерат вирощують культури наступних біологічних груп, а також різноманітні їхні сумішки відповідно до стану та родючості ґрунту:
Найбільш доступні, швидкорослі злакові (пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес) витримують підвищену кислотність ґрунту і невеликий вміст у ньому поживних речовин, добре реагують на додаткове внесення азоту. Також добрими швидкорослими є соняшник, кукурудза, гречка, фацелія.
— Бобові (конюшина, люцерна, еспарцет, горох, нут, горох, боби, соя, сочевиця, вика, серадела, люпин, квасоля), на відміну від злакових, краще ростуть на родючих ґрунтах (за винятком однорічного люпину), не потребують додаткового внесення азоту, але реагують на забур’яненість полів і не можуть за короткий період вегетації наростити значну біомасу.
— Капустяні або хрестоцвіті (ріпак, свиріпа, редька, гірчиця, перко) краще ростуть на родючих ґрунтах (за винятком редьки олійної), але пригнічуються бур’янами, негативно реагують на брак вологи й дефіцит азоту. Такі рослини захищають ґрунт від вивітрювання і мінералізації органічної речовини, знижують вимивання поживних речовин у глибокі пласти й утримують їх у верхньому родючому шарі.
За результатами багаторічних досліджень ННЦ «Інститут землеробства НААН» встановлено, що восени сіяти рослини на зелене добриво можна одразу після збирання врожаю основних сільськогосподарських культур і здійснення поверхневого обробітку ґрунту чи під зиму. У першому випадку рослини зрізують за досягнення найбільшої зеленої маси і злегка заробляють у землю. У другому випадку сходи залишають на зиму. Вони самостійно перегнивають під снігом, а після його танення навесні перекопуються під час підготовки ґрунту до висівання основних культур. За посіву насіння вдаються до методу суцільного розкидання із явним загущенням. За посушливих умов обов’язково виконують до- й післяпосівне коткування ґрунту. Закладати рослинну масу сидератів, особливо в зеленому вигляді, потрібно не глибоко: на легких супіщаних і піщаних ґрунтах — на глибину 10–15 см, на зв’язкових за гранулометричним складом ґрунтах — 8–10 см.
Озимі сидерати сіють під зиму, а навесні підрізують плоскорізом або культиватором, ними ж розпушують ґрунт на глибину до 5 см і висівають сільськогосподарські культури.
Найкращий ефект від зеленого добрива досягається тоді, коли його висівають відразу після збирання основної культури, не відкладаючи на інший день. Що швидше проросте насіння, то більше зеленої маси утвориться до настання осінніх заморозків. Восени сидерати подрібнюють і загортають у ґрунт. Навесні після них можна сіяти будь-яку культуру.
