Цукрові буряки використовують значно більше елементів живлення, ніж більшість інших сільськогосподарських культур. Щоб сформувати 10 т коренеплодів, цукровим бурякам потрібно мінімум 50 кг азоту, 10 кг фосфору, 60 кг калію, 10 кг магнію, 5 кг сірки, 10 кг кальцію. Звісно, частина цих елементів потім може повернутися у ґрунт — разом із гичкою.
Харчовий «режим» цукрових буряків
Плануючи систему живлення цукрових буряків, слід врахувати таке:
рослини необхідно забезпечити доступними формами основних елементів живлення на початкових етапах вегетації;
під час формування листкового апарату культурі потрібен оптимальний рівень азотного живлення;
наприкінці вегетації, коли йде накопичення цукру у коренеплодах рослин, азотне живлення повинне бути помірним, оскільки надлишок азоту знижує цукристість, а от фосфорно-калійне живлення потрібне посилене;
приблизно у липні-серпні цукрові буряки потребують максимального надходження елементів живлення.
Процес засвоєння елементів живлення цукровими буряками нагадує такі собі «американські гірки»: спочатку повільно набирає обертів, досягає піку інтенсивності та поступово йде на спад. У перші 45 днів вегетаційного періоду рівень живлення культури досить незначний, але впродовж наступних 80 днів, коли йде активний ріст листків, засвоєння елементів живлення дуже інтенсивне. І вже у наступні 30-40 діб засвоєння елементів живлення поступово втрачає інтенсивність, адже тепер йде процес остаточного формування коренеплодів та накопичення у них цукру.
Ці періоди варто врахувати при розробці системи живлення буряків, а ще потрібно враховувати, що у початкові періоди вегетації, коли культура має слабкі і нерозвинені корені, їй конче необхідна достатня кількість елементів живлення у доступній формі безпосередньо поблизу проростаючого насіння.
З фосфорних добрив під цукрові буряки рекомендують вносити суперфосфат у рядки, з калійних — калійну сіль, хлористий калій, калімагнезію. Крім того, рослини добре реагують на внесення каїніту, в якому багато мікроелементів.
Елементи до смаку цукровому буряку
У живленні цукрових буряків найважливішу роль відіграють наступні елементи:
Азот. Найбільше впливає на формування урожайності коренеплодів, тому азоту бурякам потрібно давати вдосталь — от тільки не слід забувати, що збільшення норми азотного живлення підвищує урожайність, але знижує цукристість. Тому «золота середина» буде оптимальною у даному випадку.
Фосфор. Бере активну участь у процесах фотосинтезу та азотному обміні, тому його бурякам потрібно також немало, особливо на перших етапах вегетації.
Калій. Є одним з регуляторів фотосинтетичних процесів, підвищує здатність рослин накопичувати та утримувати вологу, також підвищує стійкість до ураження хворобами.
Магній. Входить до складу хлорофілу, незамінний для процесів азотного і фосфатного обміну, синтезу білків, дихання. Також він оптимізує укорінення рослин і споживання ними води. Від нестачі магнію страждають абсолютно усі життєві процеси культури, а на1йбільше – фотосинтез, азотний обмін, засвоєння макроелементів, ростові процеси.
Сірка. Приймає участь у синтезі білків та амінокислот, відіграє важливу роль у азотному обміні.
Бор. Чи не найважливіший мікроелемент для цукрових буряків, який суттєво впливає і на кількість, і на якість урожаю. Приймає участь у вуглеводному обміні, процесах синтезу білків та побудові клітинної стінки. Також бор покращує засвоєння азоту рослинами.
Цинк. Є необхідною складовою ферментного синтезу та роботи ферментативної системи рослини, приймає участь у синтезі нуклеїнових кислот, підвищує жаро- та посухостійкість рослин, а також стійкість до хвороб. При цьому вносити цинк під цукрові буряки виправдано лише на тих ґрунтах, у яких наявний дефіцит цього мікроелемента.
Мідь. Входить до складу хлорофілу, важлива для процесів фотосинтезу і дихання, стимулює білковий синтез та азотний обмін. Також мідь підвищує стійкість рослин до стресових умов і знижує ризик ураження хворобами. Добрива, до складу яких входить мідь, найдоцільніше застосовувати на торф’яниках та болотних ґрунтах.
Марганець. Активізує ферментативні процеси, впливає на фотосинтез, бере участь у процесах синтезу білків та відновлення нітратів. Добрива, що містять марганець, дозволяють підвищити урожайність цукрових буряків на солонцях та звичайних чорноземах.
Дефіцит азоту. Сім'ядолі рослин буріють, молоді листки набувають світло-зеленого забарвлення, старіші (нижні) — жовкнуть і рано відмирають навіть за достатнього вологозабезпечення. Рослини відстають у рості. Причини — недостатнє живлення, переущільнення ґрунту, яке утруднює засвоєння елементу рослинами.
Дефіцит фосфору. Ріст та розвиток сходів уповільнюється, сім’ядолі жовтіють, дорослі рослини набувають жовтуватого забарвлення, прожилки листків мають коричневий відтінок. Причини — бідні фосфором ґрунти, ущільнення ґрунту, зниження температур, надто повільне прогрівання ґрунту навесні.
Дефіцит калію. На сформованих листках з’являються бурі плями, зморшки, по краях листків помітні некротизовані ділянки характерного жовто-коричневого кольору. Далі некроз поширюється на всю поверхню листкової пластинки і листок відмирає. Причини дефіциту — низький природний вміст калію у ґрунті, недостатнє підживлення, насиченість сівозміни культурами, у яких використовується уся надземна частина (майже не залишається пожнивних решток) – кукурудза на силос, сіножаті.
Дефіцит бору. Проявляється пожовтінням листків та розтріскуванням центральної жилки, молоді листки у подальшому скручуються, чорніють, загнивають. Старіші листки стають надмірно еластичними. Також дефіцит бору призводить до гнилі серцевини і дуплистості коренеплодів. Критичними періодами для цукрового буряка є фази 4-6 і 8-10 листків, у ці терміни він потребує бору щонайбільше. Причини нестачі бору — піщані ґрунти, високий вміст кальцію та азоту, сухий період протягом вегетації, тривала холодна та волога погода.
Дефіцит магнію. У фазі 2-3 листків ці листки починають скручуватись та змінювати колір, далі старіше листя жовтіє, поникає донизу, частина тканин може відмирати. Коренева система розвинена слабше. Причинами дефіциту є піщані або ґрунти, високий вміст у ґрунті калію, тривалі періоди холодної та вологої погоди.
Дефіцит сірки. Молоде листя набуває блідо-жовтуватого забарвлення, листки стають ламкими, на них з’являються ознаки некрозу (коричневі плями). Причини — кислі або погано аеровані (у тому числі і через переущільнення) ґрунти, низький вміст гумусу у ґрунті.
Дефіцит цинку. Середина листка світліє, набуває блідо-зеленого кольору, потім на листковій пластинці з’являються некротизовані ділянки. Листя починає в’янути. Причинами дефіциту цинку можуть бути високий вміст гумусу у ґрунті, високий вміст фосфору або надмірне фосфорне живлення, холодна та волога погода на протязі тривалого часу.
Дефіцит міді. Листя набуває білуватого забарвлення, спостерігається хлороз молодих листків (часто — слабко виражений). Причинами можуть слугувати високий вміст гумусу або калію у ґрунті, а також надмірне азотне живлення.
Дефіцит марганцю. Листки стають плямистими, набувають трикутної форми, краї листкових пластинок починають закручуватись догори. Причинами можуть бути погано структуровані або лужні ґрунти, вапнування, високий вміст гумусу, тривалі періоди холодної та вологої погоди.
Коренеплід на момент збирання
Фахівці рекомендують вносити мікроелементи у ґрунт, якщо забезпечення ними рослин занизьке. Якщо ж забезпечення рослин елементами живлення задовільне або достатнє, краще проводити позакореневі підживлення мікроелементами.
