До складських приміщень значна частина представників шкідливої фауни потрапляє разом із зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, а також можливими шляхами їхнього проникнення є тара, одяг і взуття робітників складу, гризуни і птахи.
Розглянемо детальніше найшкідливіші і найбільш масові види шкідників запасів, а також відомі заходи контролю їхньої чисельності.
Комірний довгоносик — Sitophilus granarius L. — теплолюбна комаха, що значно поширена у країнах СНД, частіше зустрічається на Півдні України. Пошкоджує ціле зерно пшениці, жита, ячменю; менш інтенсивно розмножується на кукурудзі, вівсі, рисі, гречці, просі; може шкодити злежалому борошну і макаронним виробам. Комірний довгоносик
Довжина тіла жуків — від 3,5 до 4 мм. Тіло вузьке, циліндричне, блискуче. Молоді жуки коричневого кольору, старі — майже чорного. Жуки не мають задніх крил і літати не можуть.
Самка вигризає у зерні неглибоку ямку, на дно якої кладе одне яйце. Для оберігання від шкідливого впливу зовнішніх умов відкладене яйце закладається слизом, який на повітрі швидко твердіє. Через декілька днів із яйця виходить безнога личинка білого кольору з укороченим тілом, сильно випуклою спиною і коричневою головою. Довжина дорослої личинки — 3–4 мм. Після виходу із яйця вона відразу вгризається всередину зерна, де проводить усе своє життя, виїдаючи майже весь його вміст. Тут же личинка перетворюється на лялечку, що за своєю формою схожа на дорослого жука. Перші дні у цій стадії жуки, що сформувалися у зерні, живляться борошнистими залишками, а потім прогризають оболонку і виходять назовні.
Протягом усього свого життя самиця може відкласти до 250 яєць. Жук уникає освітлених місць. За щонайменшого подразнення впадає у заціпеніння, щільно притискуючи до тіла вусики і лапки.
Рисовий довгоносикСприятливі для розвитку шкідника умови — температура 20…28°С і відносна вологість повітря на рівні 75–90%. У південних районах у зерносховищах комірний довгоносик протягом року може дати два-три покоління, а в центральних — одне-два.
Рисовий довгоносик — Sitophilus oryzae L. Пошкоджує зерно пшениці, рису, вівса, ячменю, кукурудзи, гречки, сорго, а також перлову крупу і сухі борошняні вироби, насіння проса, олійних і бобових культур, каштани, сухофрукти тощо. За розмірами заподіяної шкоди рисовий довгоносик перевершує комірного. Протягом року він дає від чотирьох до п’яти поколінь. За способом життя і шкоди схожий із комірним довгоносиком, відрізняється від нього меншими розмірами. Поверхня тіла матова, із чотирма рудими плямами на надкрилах, груди — в округлих точкових ямках. Рисовий довгоносик має розвинені задні крила і може літати. У південних районах може жити і в полі, і коморах.
Великий та малий борошняні хрущаки — Tribolium confusum Duv. і Tribolium costaneum Hbst. Повсюдно поширені у приміщеннях борошнокомбінатів, комбікормових, круп’яних, хлібопекарних та пивоварних заводів. Живляться борошном, крупою та висівками, інколи пошкоджують зерно, сушені овочі та фрукти. Зовсім не живляться зернобобовими та цілими зернами плівчастих культур — вівса, ячменю, рису. Великий борошняний хрущяк
Жуки великого хрущака мають чорне і буре забарвлення, нижня сторона і ніжки у них червонувато-бурі. Жуки великого хрущака добре літають вночі і ввечері. З’являються вони у кінці весни, також можуть розвиватися влітку і восени. Розмножується хрущак у сховищах із підвищеною вологістю. Самиці відкладають яйця по одному або групами, приклеюючи їх до продуктів, тари, стін сховищ. У приміщеннях без опалення хрущак розвивається в одному поколінні, в опалювальних — у двох.
Зерновий шашіль — Rhizopertha dominica F. Поширений повсюдно. Пошкоджує зерно і крупи. Живлячись, личинки жука повністю виїдають вміст зернівки, залишаючи оболонку і характерний борошнистий пил (мучіль), за яким можна визначати наявність шкідника у зерні.
Зерновий шашільЖук завдовжки 2–3 мм, довгастий, коричневий, блискучий; передньоспинка капороподібна і прикриває зверху голову, спереду вкрита концентричними рядами зубчиків. Зерновий шашіль теплолюбний. На Півдні України може дати чотири покоління за рік.
Південна комірна вогнівка — Plodia interpunctella Hb. Поширена повсюдно. Пошкоджує зерно, борошно, крупу, сушені овочі й фрукти, бакалійні та кондитерські вироби, прянощі, лікарську сировину.
Метелик у розмаху крил 13–20 мм, основа переднього крила сіро-жовта, решта його — червонувато-коричнева із двома свинцево-сірими перев’язями й однією-двома темними плямами між ними; задні крила сірувато-білі з темним краєм.
Гусениці живуть на зовнішній поверхні продуктів, поступово заглиблюючись усередину. Зазвичай вони перебувають там у павутинних трубочках, але іноді у ходах цих трубочок не утворюють. Живлячись, вигризають широкі ходи у продуктах, а в зерні виїдають зародки. Перед заляльковуванням заповзають у щілини стін, тару, мішки і прядуть кокони, у яких востаннє линяють і заляльковуються. Частина гусениць заляльковується без коконів — у живильному субстраті або поза ним. Тривалість розвитку одного покоління, залежно від умов середовища і характеру живлення гусениць, становить від 45 діб до 11 міс. Оптимальна температура для розвитку шкідника — 24…30°С. Нижній поріг розвитку для всіх стадій — 15°С. За рік розвивається від одного до шести поколінь залежно від температури та наявності корму для гусениць. Південна комірна вогнівка
Зернова міль — Sitotroga cerealella Oliv. Метелики блідого вохряно-жовтого кольору. На крилах помітні вкраплення бурих лусочок. Передні загострені крила посередині іноді з двома повздовжніми чорними плямами і чорнуватою плямочкою біля заднього кута. Задні крила — із виїмкою у вигляді півмісяця біля вершини, блідо-сірі, облямовані широкою бахромою. Метелики у розмаху крил — 6–7 мм. Поширена в зерносховищах повсюдно.
Гусениці під час свого живлення виїдають усередині зерна його вміст, а утворену порожнину ділять павутиною на дві камери: у більшій розміщується сама гусениця, а в меншій — її екскременти. В одній зернині пшениці або жита розвивається одна гусениця, а в зерні кукурудзи їх може бути дві і навіть три.
У центральних районах України зернова міль розвивається у трьох-чотирьох поколіннях, а в південних — може бути до восьми поколінь у сховищах і одне-два — в полі.
У процесі зберігання міль може пошкоджувати запаси: пшениці, жита, вівса, ячменю, рису, кукурудзи, сорго, гречки і деяких бобових. Насіння бобів вона пошкоджує за вологості понад 14%. У сховищах міль пошкоджує частіше верхні шари насипу зерна на глибину 5–8 см, а за сильного заселення — до 20 см.
Зернова міль Борошняний кліщ — Асаrus siro L. Космополіт, синантропний вид. Тіло овальне, білуватого кольору, поверхня тіла блискуча, ніжки і ротові органи бурувато-червоні. Мають гіпопуси. Швидко розмножується у зерні різних колосових, молочному порошку, сушених овочах і фруктах, концентратах, халві, сирах, ковбасах, лікарській і тютюновій сировині, рибному і м’ясо-кістковому борошні. Зустрічається переважно у складських приміщеннях, а в польових умовах — рідко. Кліща виявляють тільки у зерні з пошкодженою оболонкою, він зменшує масу зародка на 2–3%. Інтенсивність живлення зростає з підвищенням вологості корму.
Продукти, пошкоджені кліщами, набувають неприємного запаху. В борошні сильно знижується вміст кисню і збільшується — двоокису вуглецю. Воно має підвищену кислотність і містить менше глютаміну. За оптимальних умов життя і живлення на зародках пшениці самиці здатні повноцінно функціонувати до 60 діб.
Вплив зовнішніх чинників на життєдіяльність кліщів і комах. Хребетні шкідники хлібних запасів (миші, пацюки) належать до родини теплокровних, тож вони меншою мірою залежать від зовнішніх чинників, ніж комахи і павукоподібні. Ці шкідники можуть утепляти свої гнізда, мігрувати у пошуках води і їжі.
За пониження температури активність комах і кліщів знижується. Так, за 6…12°С комахи припиняють паруватися і відкладати яйця, стають малорухливими, майже не живляться, їхнє дихання у цей час уповільнене. У кліщів такий стан настає за опускання рівня температури ближче до нуля. Подальше охолодження призводить до загибелі шкідників. Що нижча температура, то швидше настає загибель шкідників.
Підвищення температури понад оптимальну призводить спочатку до дещо збудженого стану комах і кліщів — вони припиняють живитися і розмножуватися (за температури 36…42°С). За подальшого збільшення температурного рівня вони впадають у теплове заціпеніння, услід за яким настає смерть у результаті перегрівання і денатурації білків. Борошняний кліщ
Комахи і кліщі мають температурний оптимум, за якого вони активно живуть і розмножуються. Для більшості шкідників цей оптимум лежить у межах від 26 до З0°С. Для деяких із них він вищий і становить 32…37°С (булавовусий хрущак, суринамський, коротковусий борошноїди та ін.). Для борошняного кліща оптимум становить 21…27°С.
У тілі комах міститься від 46 до 70% вологи, у кліщів цей показник ще вищий. Вологу ці шкідники отримують тільки з їжею. Тому вологість зерна має важливий вплив на їхній розвиток. Крім того, із пониженням вологості твердість зерна підвищується. Кліщі і багато комах не в змозі ушкоджувати сухе ціле зерно, для більшості комах мінімальна вологість зерна, за якої вони можуть розмножуватися, становить 10–12%, оптимальна — 12–17%, для кліщів — 17–20 (для кліща Родіонова — 24–25%).
На розвиток шкідників суттєво впливає наявність і асортимент їжі. На відміну від хребетних, які без їжі здатні вижити лише декілька днів, комахи можуть обходитися без неї тривалий час — до місяця і більше. За зниження температури від 20…25 до 16…18°С цей термін подовжується. Багато кліщів, потрапивши у несприятливі умови, переходять в особливу форму свого розвитку — гіпопус, що дає їм змогу місяцями і навіть роками обходитися без їжі.
Контроль чисельності шкідників хлібних запасів
Профілактичні включають комплекс заходів, спрямованих на недопущення зараження зерна, що зберігається. Зокрема, це знезараження сховищ і устаткування перед закладанням зерна на зберігання, перевірка на зараженість партій зерна у кожній одиниці транспорту, контроль за використанням незараженого транспорту, брезентів, тари, встановлення протимоскітних сіток на вікнах і вентиляційних каналах, видалення із території зерновідходів, зернового пилу, бур’яну як місць накопичення шкідників, усунення джерел для водопою гризунів тощо.
Газація (чи фумігація) - основний спосіб знезараження зернаВинищувальні заходи спрямовані на знищення шкідників, що вже потрапили у зерно, сховища, зернопереробні підприємства, устаткування, інвентар і т. п. За особливостями застосування їх можна розподілити на дві групи: фізико-механічні та хімічні.
Деякі із фізико-механічних заходів знищення не потребують особливої підготовки — їх можуть самостійно застосовувати працівники підприємств системи зберігання. До них відносять: механічні, термічні засоби знищення шкідників і використання різних типів випромінювань.
Механічні заходи — це очищення будівель, споруд, устаткування, тари, території і т.п. від залишків зерна, пилу, в яких можуть міститися комахи і кліщі. Очищення на сепараторах також допомагає видалити частину шкідників із зернопродуктів. До механічних заходів відносять виловлення гризунів за допомогою різних пасток.
Термічні заходи передбачають застосування високих і низьких температур. Для цього можуть бути використані зерносушарки, у яких зерно нагрівають до 50…55°С — за цієї температури комахи і кліщі гинуть. Проте є небезпека, що водночас можуть відбуватися небажані зміни і в самому зерні. Цей метод зовсім неприйнятний для зерна, що є насіннєвим матеріалом. Охолодження і виморожування також може забезпечити загибель комах і кліщів, а для знезараження невеликої кількості мішків їх можна прокип’ятити у воді.
У практиці зберігання зерна можливим заходом убезпечення від комах, що псують складські запаси, є створення безкисневих умов (модифікація атмосфери). Проте цей спосіб не дає стовідсоткового результату: він викликає загибель комірних шкідників, але не забезпечує повного вивільнення від шкідників за відновлення атмосферного режиму зберігання. Перевагами модифікованих газових середовищ є те, що вони зменшують вміст кисню у середовищі зберігання до кількості, за якої неможлива життєдіяльність комах, кліщів, гризунів та птахів. Такі умови перешкоджають нормальному розвитку мікроорганізмів, є порівняно безпечними для збережуваного матеріалу, зменшують процеси дихання зерна та рівень окислювальної деградації, чинять мінімальний вплив на навколишнє середовище, а ризик розвитку стійкості до них шкідників малоймовірний. Проте, попри це, вони мають і низку недоліків: високі попередні затрати на їхнє створення, тривалий, порівняно з обробкою пестицидами, період експозиції, потреба в герметичних зерносховищах чи інших місткостях, дефіцит інформації щодо ефективності та впливу на живі організми.
Позитивні результати було отримано за застосування струмів високої частоти, ультрафіолетових променів (сонячне висушування), інфрачервоних променів, гамма-випромінювань. Але широкої практики застосування ці заходи боротьби не набули. (На Одеському портовому елеваторі, наприклад, знезаражують зерно з допомогою установки, що діє за принципом використання прискорених електронів).
Важливо проводити заходи профілактики не лише на підприємствах зберігання та переробки зерна, а й у місцях його вирощування, перевантаження та використання. Зерно, заражене і забруднене продуктами життєдіяльності комірних шкідників, стає непридатним для виробництва і споживання
Найрадикальнішими і більшою мірою поширеними способами контролю чисельності шкідників хлібних запасів є хімічні заходи із використанням різних контактних і фумігантних пестицидів, які викликають загибель шкідників. Зокрема, це методи обприскування, газації та обробки аерозолями (для знезараження приміщень можлива їхня комбінація).
Обприскування зазвичай використовують для обробки будівель, зерносховищ, території, транспортних засобів. На знезаражуваний об’єкт розпилювачем наносять рідкі отруйні речовини. Аерозольній обробці зазвичай піддають сховища. Аерозоль — це суспензія дрібних краплинок (розміром 0,5–5,0 мкм) рідини у повітрі. До аерозольної обробки відносять також використання димів (для цього в сховищі спалюють спеціальні димові шашки).
Газація (чи фумігація) — основний спосіб знезараження зерна. Для цього методу зазвичай використовують високотоксичні речовини, тому він потребує уважної підготовки. Перед газацією об’єкти герметизують, захищають і вивішують попереджувальні плакати. Саму газацію проводять спеціально навчені люди.
Загазований об’єкт витримують деякий час (від 1 до 8 діб) для отримання ефекту знезараження. Потім проводять дегазацію (видалення газу). Повноту дегазації визначають хімічними методами або за допомогою індикаторного пальника.
Наразі з-поміж продуктів, дозволених до використання в Україні, використовується фактично один фумігант — фосфін у вигляді сполук з алюмінієм та магнієм.
Фосфін (РН3) отримав визнання у світі як високоефективний фумігант. На переважну більшість комах цей фумігант справляє ефективнішу дію за низьких концентрацій та в разі довшої експозиції, аніж у разі короткої експозиції та високих концентрацій. Препарати виготовляють у вигляді таблеток і пластин. До їхнього складу входять 56–57% фосфіду алюмінію та 43–44% інертних компонентів, за допомогою яких регулюють процес виділення газоподібного фосфіду. Тривалість виділення токсичного газу залежить від температури та вологості повітря. Газ здатен проникати до всіх видів пакувальних матеріалів, а також до запакованих товарів тощо. Є інформація, що найстійкішими до фуміганту є шкідники-шкіроїди роду Trogoderra, а також комірний довгоносик.
Фосфір. Аналогами цього препарату є Фостоксин, Фостек, Алфос та інші. Діюча речовина — фосфід алюмінію. Цей газ справляє інсектицидну і родентицидну дію, спричинює параліч нервової системи шкідника, внаслідок чого відбувається порушення процесів метаболізму і блокується надходження кисню до його організму, у результаті чого настає смерть. Швидкість впливу препарату Фосфір на шкідників залежить від концентрації газу в повітрі. Повна загибель шкідників, що спричинюють зараження зерна та зернопродуктів і ведуть відкритий спосіб життя, досягається у разі забезпечення показника концентрації фосфіну на час експозиції на рівні 7 г/год/м2, а шкідників, чия життєдіяльність відбувається у прихованій формі, — 25 г/год/м2.
Фосфір не застосовують у суміші з іншими препаратами. Категорично забороняється застосовувати його відразу після проведення обробок приміщень іншими препаратами із використанням великої кількості води — за контакту з нею препарат самозаймається. Реалізація продукту дозволяється через 20 діб після фумігації за наявності залишків фосфіну, що не перевищують максимально допустимий рівень (МДР).
Важливо проводити заходи профілактики не лише на підприємствах зберігання та переробки зерна, а й у місцях його вирощування, перевантаження та використанняОбробку зерна у силосах можна проводити Фостоксином. Таблетки спеціальним дозатором вводять у насип зерна під час завантаження його в силоси. У цих зерносховищах під дією вологи, що утворюється у процесі дихання зерна, вони розкладаються, і газ, що виділився, справляє знезаражувальну дію. Елеватор на час проведення газації не зупиняють.
Дегеш Плейтс/Стрипс. Аналоги — Магтоксин. Діюча речовина — фосфід магнію. Виготовляється у формі плити або стрічки.
Переваги Магтоксину: швидко і майже повністю розкладається; залишковий порох практично не містить металевого фосфіду, що не розклався; економічний; практично не немає залишків в обробленій продукції.
Для дотримання усіх вимог фумігацію проводять спеціалісти, що пройшли спеціальний курс навчання. Також аналогічні послуги надають спеціалізовані організації, що мають відповідні ліцензії. Для вологого й аерозольного знезараження різноманітних об’єктів використовують (відповідно до рекомендованих виробниками норм витрати та регламентів застосування) препарати, що входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Проте, попри високу ефективність інсектицидів хімічного походження, слід підкреслити, що вони небезпечні для людей, тварин і довкілля. Крім того, за тривалого застосування таких препаратів, що містять одну діючу речовину, у шкідників може спостерігатися адаптація і підвищення резистентності до їхньої дії. Тому є потреба в пошуку альтернативних біологічних і екологічних способів захисту від шкідників під час зберігання зерна. Дослідження в цьому напрямі є дуже актуальними з огляду на регіональну наукову новизну і практичну значущість.
