Зерно цих культур вирізняється високим вмістом білка — понад 25–30%. За його кількістю вони перевершують зернові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес тощо) вдвічі-втричі. У насінні зернобобових міститься близько 50% вуглеводів, а у деяких, крім того, — велика кількість жиру: наприклад, у насінні сої його 20–25%. Із нього отримують цінну олію, яку не тільки вживають в їжу, але й використовують для миловаріння та в лакофарбовій промисловості тощо.
Зернобобові культури мають і велике кормове значення. Їхнє зерно слугує цінним високобілковим концентрованим кормом для тварин, а вегетативна маса дає відмінний силос, сінаж, зелений корм, сіно. Солома гороху, сочевиці, чини та інших бобових культур містить 8–12% білків, перевершуючи за цим показником солому хлібних злаків удвічі-втричі. У зеленій масі вміст білка становить 4–5%, а в сіні, збирання якого відбувалося в фазі повного цвітіння культур, — до 16%. Зернобобові високоцінні також і в агротехнічному відношенні: вони збагачують грунт азотом (до 100–150 кг/га/рік), який фіксують із повітря бульбочкові бактерії, що розвиваються на їхніх коренях. Отже, зернобобові є цінними попередниками для багатьох сільськогосподарських культур.
Сучасний рівень валового виробництва зерна зернобобових культур у країні не задовольняє потреб народного господарства. Основний напрям успішного вирішення цієї проблеми — подальше підвищення середньої врожайності зернобобових культур у всіх районах їхнього вирощування.
